Аналітична довідка Інституту Дунайських досліджень щодо Кислицького рукава Дунаю.
Кислицький рукав річки Дунай є одним з ключових елементів гідрологічної системи Придунав’я.
Його функціонування забезпечує стабільність водного режиму ряду стратегічно важливих природних та господарських об’єктів півдня Одеської області, включно з озерами Катлабуг, Саф’яни, Китай, ландшафтним заказником «Лунг», а також мережами зрошення та питного водопостачання понад 22 населених пунктів.
В останні роки внаслідок гідроморфологічних змін у Кілійському гирлі Дунаю спостерігається критичне зниження водообміну між Кислицьким рукавом та основним руслом річки. Додатковими чинниками негативної динаміки є замулення вхідного перерізу та формування акумулятивних утворень (двох островів загальною площею близько 17 га), що загрожує гідрологічній ізоляції рукава.
Екологічне значення Кислицького рукава. По перше, він забезпечує гідрологічний баланс- рукав здійснює самопливне поповнення озер Катлабуг (68 км², 131 млн м³) та Китай (60 км², 125 млн м³), стабілізуючи їх рівневий режим. Також рукав сприяє підтриманню стабільного рівня води та якості водних ресурсів у регіоні та є важливим міграційним та нерестовим маршрутом для риб, зокрема промислових видів. Отже, Кислицький рукав Дунаю підтримує існування унікальних екосистем, у т.ч. заказника «Лунг».
Щодо Господарського значення, необхідно зазначити наступне. Кислицький рукав живить 6 насосних станцій меліоративної системи Ізмаїльського району, забезпечує роботу Кілійського питного водозабору, використовується для зрошення сільськогосподарських угідь, на яких вирощують зернові, овочеві та кормові культури, сприяє підтриманню мікроклімату та зменшенню ризику деградації ґрунтів.
До основних проблем та загроз можна віднести:
Замулення та обміління: утворення островів та півостровів, що перешкоджають водообміну.
Гідрологічна ізоляція: ризик повного відокремлення рукава від Дунаю.
Деградація екосистем: висихання озер, втрата нерестових угідь, зменшення біорізноманіття.
Соціально-економічні наслідки: дефіцит питної води, зменшення зрошуваних площ, скорочення врожаїв.
Якщо здійснити розгляд можливих сценаріїв розвитку ситуації, можна стверджувати, що своєчасне втручання у 2025–2026 роках забезпечить відновлення повноцінного водообміну між Кислицьким рукавом та Кілійським гирлом Дунаю, стабілізацію гідрологічного режиму озер та збереження екосистем і біорізноманіття регіону. Це, у свою чергу, дозволить підтримати сталий розвиток сільського господарства, зберегти ефективність зрошувальних систем та мінімізувати ризик виникнення соціальної напруги, пов’язаної з дефіцитом питної і технічної води.
У разі часткової реалізації заходів можливе лише тимчасове покращення ситуації, яке супроводжуватиметься високою ймовірністю повторного замулення вхідного перерізу рукава. Такий розвиток подій призведе до поступової деградації озерних екосистем, зниження їхньої продуктивності та підвищення експлуатаційних витрат на підтримання роботи меліоративних систем. При цьому збереження водопостачання для населених пунктів буде неповним і нестійким, а ризик його погіршення у середньостроковій перспективі залишатиметься високим.
Найбільш негативним є сценарій повної бездіяльності, за якого протягом 5–7 років відбудеться гідрологічна ізоляція Кислицького рукава від основного русла Дунаю. Це призведе до висихання озер Катлабуг і Китай, невідворотних змін водно-болотних комплексів, втрати окремих видів флори та фауни, а також до суттєвих економічних збитків аграрного сектору внаслідок зменшення зрошуваних площ, зниження врожайності та деградації ґрунтів. Соціальні наслідки включатимуть погіршення якості життя у понад 22 населених пунктах, дефіцит питної води, зростання міграційних процесів та посилення соціальної напруги.
Висновки та рекомендації
Своєчасне здійснення комплексу гідротехнічних робіт на Кислицькому рукаві є необхідною умовою для збереження екологічної рівноваги, стабільного функціонування меліоративної та водопостачальної інфраструктури, а також забезпечення сталого соціально-економічного розвитку південних районів Одещини. Зволікання з реалізацією заходів призведе до незворотних негативних наслідків як для довкілля, так і для місцевих громад.