Аналітична записка. Проблема Дунайської дамби Габчиково-Надьмарош: Виклики для угорсько-словацьких відносин та Дунайського регіону.
Спірний проект гідротехнічного комплексу Габчиково-Надьмарош на річці Дунай, що розділяє Угорщину та Словаччину, знову опинився в центрі уваги.
Ця довготривала проблема, яка тягнеться вже понад три десятиліття, символізуючи переплетіння екологічних, політичних та економічних інтересів, наразі, схоже, наближається до можливого вирішення під керівництвом прем'єр-міністрів Віктора Орбана та Роберта Фіцо. Інститут Дунайських досліджень, як аналітична структура, що системно займається дослідженням Нижнього Дунаю, вважає за необхідне проаналізувати поточну ситуацію та її можливі наслідки для регіону.
Історичний контекст та "Скринька Пандори"
Проект, започаткований угодою між Угорщиною та тодішньою Чехословаччиною у 1977 році, передбачав будівництво двох гідроелектростанцій. Основною метою було виробництво електроенергії та покращення судноплавства. Однак, з самого початку він зіткнувся з потужним громадським опором, особливо в Угорщині. Екологічні рухи, такі як Duna Kör, попереджали про екологічні катастрофи та називали проект "Дуназавром". Цей опір став одним із символів демократичного переходу Угорщини, що зрештою призвело до розірвання угоди Угорщиною.
Після розпаду Чехословаччини, Словаччина продовжила будівництво своєї частини проекту в Габчиково, перенаправивши значну частину води Дунаю. Це спровокувало багаторічний спір, який у 1997 році дійшов до Міжнародного суду ООН у Гаазі. Суд виніс "Соломонове рішення", визнавши винуватими обидві сторони і закликавши до "добросовісного" врегулювання. Проте, незважаючи на це рішення та членство обох країн у ЄС та НАТО, справа Габчиково-Надьмарош залишається найдовшим невирішеним питанням в історії Міжнародного суду ООН.
Поточні переговори: Мотиви та суперечності
Намагання вирішити цей конфлікт саме зараз, за кілька місяців до парламентських виборів в Угорщині, викликає багато питань. Міністр енергетики Угорщини Чаба Лантош підкреслює особисті та політичні зв'язки між Орбаном і Фіцо як сприятливий фактор для угоди. Угорська сторона вже оголошує угоду успіхом, заявляючи, що Угорщина не будуватиме дамбу в Надьмароші, але отримає більше води зі Словаччини та електроенергію з Габчиково за "вигідними цінами".
Однак, словацький уряд веде переговори в таємниці, що викликає занепокоєння опозиції. Словацькі політики та експерти інтерпретують рішення МСО як перемогу Словаччини, що дає їй сильну переговорну позицію. Тому несподівані заяви міністра навколишнього середовища Словаччини Томаша Тараби про необхідність укладення угоди та навіть про можливість "безкоштовної" передачі Угорщині 50% електроенергії з Габчиково викликають подив і критику. Пізніше Тараба спростував власні слова, назвавши їх "обманом опозиції".
Експерти, такі як Метод Шпачек, уповноважений уряду Словаччини з питань справи Габчиково-Надьмарош, стверджують, що питання передачі електроенергії ніколи не обговорювалося на попередніх переговорах. Габчиково є "золотим яйцем" для Словаччини, покриваючи 8-10% її енергоспоживання та приносячи сотні мільйонів євро до бюджету. Словацька опозиція, зокрема Міхал Кіца, попереджає, що Словаччина може втратити сотні мільйонів, якщо не мільярди євро, не отримуючи нічого натомість. Це викликає питання про справжні мотиви словацької сторони, чи то тісні відносини між урядами, чи "інвестиція в майбутнє, або плата за щось у минулому", як припускає депутатка Тамара Стохлова.
Екологічні та енергетичні аспекти
Угорські екологи залишаються категоричними. Петер Бардош Дік, президент Duna Charta, вважає, що угорський уряд представляє невдачу як успіх, і що Угорщина не повинна відмовлятися від своїх законних претензій на Дунайську воду. Він також висловлює припущення, що справжньою мотивацією Словаччини є необхідність термінового ремонту греблі Габчиково та отримання кредитів, що вимагає врегулювання судового спору. Проте словацькі експерти цю теорію спростовують.
З іншого боку, угорські енергетичні експерти, такі як Аттіла Голода та Чаба Месарош, вважають, що відмова від проекту Габчиково-Надьмарош десятиліттями затримувала перехід Угорщини до збалансованого енергетичного балансу. Вони підкреслюють важливість гідроенергетики для енергетично бідної Угорщини, яка могла б задовольнити 10-12% своїх потреб за рахунок Дунаю. Вони бачать гідроенергетику як відновлюване та екологічне джерело, на відміну від сонячної та вітрової, яку можна накопичувати, а також зазначають, що дамби можуть покращити судноплавні шляхи та сприяти утриманню води для сільського господарства.
Висновки та перспективи
Справа Габчиково-Надьмарош є яскравим прикладом складності регіональних відносин, де переплітаються історичні образи, екологічні занепокоєння, економічні вигоди та політичні амбіції. Спроба вирішити цей конфлікт між урядами Орбана та Фіцо може бути зумовлена не лише їхніми особистими та ідеологічними зв'язками, а й нагальними потребами, які поки що залишаються прихованими для широкої громадськості.
Інститут Дунайських досліджень продовжить моніторинг ситуації, акцентуючи увагу на прозорості переговорів, врахуванні екологічних наслідків та економічної доцільності для обох країн. Важливо, щоб будь-яка угода не стала політичною перемогою однієї зі сторін за рахунок інтересів Дунайського регіону та його майбутнього. Це складний "вузол", який вимагає не лише політичної волі, але й відповідального підходу, що ґрунтується на фактах та довгостроковій перспективі.