Декарбонізація та екологічна модернізація Придунав’я в контексті українських підходів та європейських трансформацій

Декарбонізація та екологічна модернізація Придунав’я в контексті українських підходів та європейських трансформацій

 

Інститут Дунайських досліджень, грудень 2025 року

 

Анотація.
У статті проаналізовано глобальні тенденції декарбонізації та їх імплементацію в українську політику сталого розвитку, зокрема у Придунайському регіоні. Досліджено роль систем накопичення енергії (BESS), мережевої гнучкості, розвитку відновлюваної енергетики, а також природоорієнтованих рішень у забезпеченні екологічної рівноваги та енергетичної стійкості. Показано релевантність технологічних інновацій, подібних до рішень Sungrow, для модернізації Дунайських портів та розвитку низьковуглецевої логістики. Запропоновано комплекс рекомендацій для органів влади та бізнесу щодо прискорення декарбонізації Придунав’я.

Ключові слова: декарбонізація, Придунав’я, енергетичний перехід, BESS, відновлювані джерела енергії, енергетична стійкість, природоорієнтовані рішення, Дунайські порти.

Вступ.

Глобальні перегони за декарбонізацію зумовлюють глибокі зміни у формуванні державної політики, модернізації інфраструктури та розбудові енергетичних систем. Зростання частки змінних відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) вимагає підвищення гнучкості мереж, застосування систем накопичення енергії (Battery Energy Storage Systems – BESS) та впровадження високотехнологічних інструментів балансування. Згідно з аналітичними висновками, представленими у документі «Сангроу: Зберігаючи силу завтрашнього дня», сучасні BESS стають ключовою умовою безпечної та стабільної роботи енергосистем, що набуває особливого значення для регіонів з нестабільним енергопостачанням або швидкозростаючим попитом.

Укаїнське Придунав’я, як стратегічний транспортний та екологічний коридор Європи, є одним із регіонів, де енергетичний та екологічний перехід має особливе значення. Розвиток Дунайських портів (Ізмаїл, Рені, Усть-Дунайськ), зростання логістичних навантажень та потреби у стійких енергетичних рішеннях визначають цей регіон як пріоритетний для реалізації політики декарбонізації, визначеної у Європейському зеленому курсі, а також українських стратегічних документах.

1. Теоретико-методологічні засади декарбонізації регіонів.

Питання декарбонізації регіонів розглядається у межах міждисциплінарного підходу, що поєднує енергетичну економіку, екологічну політику та регіональне управління. У працях О. Батанова, В. Кравченка, С. Саханенка підкреслюється, що регіони зі змішаною інфраструктурою та природоохоронним статусом потребують синергетичного підходу, який поєднує технологічні та природоорієнтовані інструменти (NbS).

Сучасна теорія енергетичних трансформацій визначає такі базові положення декарбонізація як системний процес, що охоплює енергетику, транспорт, логістику та управління ресурсами, гнучкість мережі як ключовий фактор інтеграції ВДЕ, BESS як обов’язковий компонент високої частки сонячної та вітрової генерації, екосистемний підхід, особливо у водно-болотних регіонах.

Українське законодавство (Стратегія енергетичної безпеки, NECP, Національна стратегія адаптації до зміни клімату) системно та послідовно імплементує ці підходи.

2. Технологічні інновації у глобальній енергетиці та їх релевантність для Придунав’я.

У матеріалі «Сангроу: Зберігаючи силу завтрашнього дня»  наголошується, що сучасні системи накопичення енергії не лише вирівнюють виробництво та споживання, а й забезпечують регулювання частоти та напруги, зменшують втрати та дозволяють уникати скорочення ВДЕ-генерації.

У Придунав’ї ці функції набувають критичного значення через по –перше нерівномірність навантажень у логістичних вузлах та високу сонячну активність і сезонність генерації, по-друге через відсутність розвинених мережевих резервів та потребу у стійкості критичної інфраструктури в умовах війни.

Технології Sungrow, зокрема платформа PowerTitan 2.0, характеризуються високою щільністю енергії, рідинним охолодженням та підвищеними стандартами безпеки, що робить їх релевантними для інтеграції у високостресові інфраструктурні зони, такі як порти та промислові майданчики.

У країнах Південно-Східної Європи (Греція, Болгарія) такі проєкти досягають потужності понад 3,4 ГВт·год, що може слугувати орієнтиром для українських розробників енергетичних кластерів Придунав’я.

3. Українські підходи до декарбонізації Придунав’я: нормативно-правові та стратегічні аспекти

Україна визначає декарбонізацію як пріоритет у відповідності з міжнародними зобов’язаннями (Паризька угода, ЄЗК). Для Придунав’я особливо значущими є такі стратегічні документи:

-       Стратегія розвитку Одеської області до 2027 року,

-       Національний план з енергетики та клімату (NECP),

-       Плани сталого енергетичного розвитку та клімату (SECAP) громад регіону,

-       Стратегія розвитку української частини Дунайського регіону до 2030 року.

До ключових можна віднести такі підходи:

A.   Децентралізація генерації та розвиток енергетичних громад.

Громади Ізмаїльського, Ренійського, Болградського районів вже формують енергетичні хаби, здатні інтегрувати СЕС, мікромережі та BESS.

B.   Модернізація портової інфраструктури.

Порти Ізмаїл і Рені демонструють зростання вантажообігу у 5–7 разів (2022–2024), що робить критичною модернізацію енергетичного живлення:

-       електрифікація перевантажувальних комплексів;

-       впровадження shore-to-ship рішень;

-       створення «зелених логістичних коридорів».

C.   Інтеграція природоорієнтованих рішень (NbS).

-       Екосистеми дельти Дунаю формують природний вуглецевий резервуар, що дозволяє поєднувати:

-       кліматичну адаптацію,

-       управління водно-болотними угіддями,

-       протипаводкові заходи,

-       відновлення біорізноманіття.

4. Придунав’я як модельний регіон зеленої трансформації.

Регіон має понад 2400–2600 сонячних годин на рік, що робить його одним з найкращих для СЕС в Україні. Також зростає потенціал малої вітроенергетики, біоенергетики на основі агровідходів, а також плавучих сонячних електростанцій (floating PV) у лиманах і кар’єрах.

Регіон є частиною EUSDR (Пріоритетні напрями 2, 4, 5), Interreg Romania–Ukraine, CEF Energy,також ініціатив з модернізації водного транспорту.

Партнерство з Румунією, Молдовою та Болгарією відкриває доступ до фінансування «зелених коридорів» та екопроєктів.

5. Екологічні аспекти: роль дельти Дунаю в українській декарбонізації.

Дельта Дунаю — це унікальне природне середовище, яке виконує роль природного вуглецевого поглинача. Українські дослідження (Шеляг-Сосонко, Гриценко, Погорілець) доводять, що водно-болотні системи можуть акумулювати на 30–50 % більше вуглецю, ніж лісові екосистеми, відновлення плавнів істотно підвищує здатність до поглинання СО₂; деградація боліт призводить до значних парникових викидів.

Отже, екологічна модернізація Придунав’я повинна обов’язково включати такі напрямки як відновлення природної гідрології, модернізацію іригаційних систем.

Безумовно необхідно здійснювати контроль за забрудненням водного середовища та захист руслових систем від деградації.

6. Рекомендації для державної політики та місцевого самоврядування.

Для центральних органів влади:

1)     Включити Придунав’я до переліку пілотних регіонів декарбонізації України.

2)     Підготувати державну програму «Зелені Дунайські порти».

3)     Забезпечити податкові та інвестиційні стимули для BESS і ВДЕ у регіоні.

4)     Створити умови для тестування smart grid-рішень на основі міжнародних стандартів.

Для місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування (ОМС):

1)     Розробити енергетичні стратегії громад до 2030 року.

2)     Створити регіональний центр енергоефективності та ВДЕ.

3)     Розвивати партнерства з технологічними компаніями (на кшталт Sungrow).

4)     Реалізувати проєкти електрифікації портової логістики.

Для бізнесу та громадських організацій:

1)     Розгортати пілотні проєкти низьковуглецевої логістики.

2)     Використовувати ESG-стандарти у портах.

3)     Залучати гранти Interreg, LIFE, Horizon Europe.

Висновки.

Українське Придунав’я є одним із найбільш перспективних регіонів для реалізації політики декарбонізації та екологічної модернізації. Поєднання високого потенціалу ВДЕ, транскордонних можливостей, стратегічного логістичного значення та унікальних природних екосистем створює підґрунтя для формування сучасної моделі «зеленого регіонального розвитку».

Впровадження технологічних інновацій, зокрема описаних у матеріалі «Сангроу: Зберігаючи силу завтрашнього дня»  (наприклад BESS-платформ), у поєднанні з природоорієнтованими рішеннями може забезпечити довгострокову енергетичну, екологічну та економічну стійкість українського Придунав’я.

 Список використаних джерел.

1. Сангроу: Зберігаючи силу завтрашнього дня . – 2025. https://seenews.com/news/sungrow-storing-the-power-of-tomorrow-1285881
2. European Commission. European Green Deal. – Brussels, 2019.
3. European Commission. Fit for 55 Package. – 2021.
4. National Energy and Climate Plan of Ukraine (Draft). – Kyiv: Ministry of Energy, 2023.
5. Стратегія енергетичної безпеки України. – К.: КМУ, 2021.
6. Стратегія розвитку Одеської області на 2021–2027 роки. – Одеса: ОДА, 2020.
7. Batanov O. Local Governance and Decentralization Processes in Ukraine. – Kyiv: NAUU, 2020.
8. Kravchenko V. Public Administration Reforms in Ukraine. – Lviv: LRIPA, 2021.
9. Sakhanenko S. Strategic Environmental Management in Regions of Ukraine. – Kharkiv: XRI, 2022.
10. Interreg Danube Transnational Programme. Environmental Priorities 2021–2027.
11. ICPDR. Danube River Basin Management Plan – 2021 Update. Vienna, 2021.
12. Ramsar Convention Secretariat. Wetlands and Climate Regulation. – Geneva, 2020.
13. WWF Ukraine. Дунайські екосистеми: сучасний стан та перспективи відновлення. – Київ, 2023.