ЕКОЛОГІЧНА КРИЗА В ДЕЛЬТІ ДУНАЮ: ПРИЧИНИ, НАСЛІДКИ ТА ШЛЯХИ УПРАВЛІНСЬКОГО РЕАГУВАННЯ.

АНАЛІТИЧНА ДОВІДКА

 (Інститут Дунайських досліджень, вересень 2025 р.)

Анотація.
У статті проаналізовано сучасну екологічну кризу в дельті Дунаю, яка проявилася у 2024–2025 рр. унаслідок тривалої посухи та зниження стоку річки до історичного мінімуму. Розглянуто вплив кліматичних змін та антропогенних факторів (зокрема, днопоглиблювальних робіт на рукавах Кілія та Бистре). Визначено екологічні, соціально-економічні та транскордонні наслідки. Особливу увагу приділено урокам «справи Бистре» (2003–2006 рр.) та необхідності екологічної реконструкції системи лагун Разельм–Сіное. Запропоновано рекомендації щодо інтеграції наукового моніторингу, транскордонної співпраці та соціальної підтримки місцевих громад.

Вступ.

Дельта Дунаю є унікальним природним комплексом та найбільшим водно-болотним масивом Європи. Її площа становить понад 4178 км², з яких близько 82% розташовано в Румунії, а решта – в Україні. З 1991 року дельта має статус біосферного заповідника ЮНЕСКО та охороняється як Рамсарське водно-болотне угіддя міжнародного значення.

Однак у 2024–2025 рр. дельта переживає найгострішу кризу за останні два десятиліття. Стік Дунаю у серпні 2025 року знизився до 2150 м³/с (половина від багаторічної норми), що призвело до висихання каналів, озер та лагун, втрати біорізноманіття й різкого погіршення умов життя місцевих громад.

Постановка проблеми.

Проблематика поєднує природний та антропогенний виміри:

-      кліматичні зміни зумовили рекордну посуху,

-      людська діяльність (зокрема, днопоглиблення на Бистрому) змінила розподіл водних потоків,

-      управлінські структури (ARBDD, місцеві та транскордонні органи) виявилися неготовими до кризового реагування.

 Аналіз попередніх досліджень.

Проблеми збереження та управління дельтою досліджувалися як українськими, так і зарубіжними науковцями. У працях С. Саханенка (2018, 2022) розглянуто системні виклики екологічної безпеки та необхідність міждисциплінарного підходу до управління природними ресурсами. Румунські дослідники (Munteanu, 2005; Gheorghe, 2019) акцентували на негативних наслідках днопоглиблювальних робіт для гідрологічного балансу. У міжнародному контексті особливого значення набули документи ICPDR та Дунайської стратегії ЄС (EUSDR), які закликають до транскордонної координації.

Виклад основного матеріалу.

1. Гідрологічні параметри

Стік Дунаю у 2025 р. впав до історичного мінімуму (2150 м³/с), що становить третину середнього рівня. Це призвело до зневоднення озер Разельм, Сіное, Головіца, Змейка, Чамурлія (у деяких випадках – на 60%).

2. Біоекологічні наслідки

-       концентрація риби у залишкових водоймах, вразливість популяцій;

-       втрата кормової бази перелітних птахів;

-       деградація флори, залежної від сезонного затоплення.

3. Антропогенний фактор: канал Бистре

Днопоглиблювальні роботи на Кілії та Бистрому (2003–2006, відновлені у 2023 р.) призвели до перерозподілу стоку на користь українського русла, що зменшило водність румунських рукавів Суліна та Св. Георге. Це стало предметом тривалої транскордонної суперечки.

4. Соціально-економічний вимір

-       занепад традиційного рибальства та туризму;

-       втрата доходів населення;

-       зростання соціальної напруги в прикордонних громадах.

Уроки з «справи Бистре».

Досвід 2003–2006 рр. показав, що відсутність комплексної екологічної оцінки та моніторингу призводить до міжнародних конфліктів і втрати довіри. Незважаючи на тодішнє призупинення проєкту, у 2023 р. роботи було відновлено, що знову поставило під загрозу екологічну рівновагу.

 Рекомендації:

1. Екологічна реконструкція системи Разельм–Сіное: необхідно відновити з’єднання з Чорним морем для покращення водообміну, зменшення замулення та відновлення гідрологічної рівноваги.
2. Створення спільної українсько-румунської наукової платформи для моніторингу гідрологічних, екологічних та соціально-економічних показників.
3. Залучення інструментів Дунайської стратегії ЄС та ICPDR для вироблення транскордонних рішень.
4. Соціально-економічна підтримка місцевих громад: створення програм адаптації, альтернативної зайнятості та фінансових компенсацій.
5. Прозорість та відповідальність ARBDD: публікація даних моніторингу, забезпечення доступу громадськості до інформації.

Отже, екологічна криза в дельті Дунаю є комплексним явищем, що виникає на перетині кліматичних змін, антропогенних втручань та слабкості інституційного управління. Подолання наслідків вимагає інтегрованих транскордонних рішень, які поєднають екологічну реконструкцію, науковий моніторинг і соціальну адаптацію. Без таких заходів дельта може втратити свій унікальний біосферний статус і стати джерелом нових міжнародних суперечок.

 Інститут Дунайських досліджень наголошує: без координації зусиль України, Румунії та європейських інституцій дельта Дунаю може зазнати незворотних змін, що матиме як екологічні, так і геополітичні наслідки.

Список використаних джерел

1. Саханенко С.Є. Екологічна безпека та управління природними ресурсами в умовах глобалізації. – Київ: НАДУ, 2018.
2. Саханенко С.Є. Транскордонне співробітництво у сфері екологічної політики. – Львів: ЛНУ, 2022.
3. Munteanu V. The Danube Delta: Management Challenges in the Context of Environmental Change. – Bucharest: Romanian Academy Press, 2005.
4. Gheorghe A. Hydrological Risks in the Danube Delta. – Constanța: Ovidius University Publishing, 2019.
5. ICPDR. Annual Report on the Danube River Basin. – Vienna, 2023.
6. European Commission. EU Strategy for the Danube Region (EUSDR). – Brussels, 2024.