Інтерв’ю. Лазар Коменеску: «Мир є базовою передумовою розвитку Дунаю як простору добробуту, туризму і зв’язності»

 Лазар Коменеску, Генеральний секретар Організації Чорноморського економічного співробітництва (BSEC), колишній міністр закордонних справ Румунії, дипломат.

 — Пане посол, Ви були безпосередньо причетні до формування Дунайської стратегії ЄС. Якою була головна мотивація її створення?

Передусім ішлося про усвідомлення стратегічного значення Дунаю для Європи. Після розширення Європейського Союзу Дунайський регіон набув нового геополітичного й економічного змісту. Виникла потреба подивитися на нього не як на сукупність окремих національних ділянок, а як на єдиний макрорегіональний простір співпраці.

Основна ідея полягала в тому, щоб перетворити Дунай на повноцінну вісь зв’язності — транспортної, економічної, культурної та людської. Це не лише річка, а потенційний коридор розвитку, що здатен поєднати Центральну Європу, Балкани, Чорноморський басейн і ширші напрямки до Кавказу, Центральної Азії та Близького Сходу.

— Якщо озирнутися від моменту ухвалення Стратегії ЄС для Дунайського регіону у 2011 році, що можна вважати її основними досягненнями?

Безумовно, позитивом є вже сам факт формування сталої платформи співпраці. Протягом цих років відбувалися щорічні форуми, робочі зустрічі, тематичні обговорення, які збирали політиків, місцеву владу, бізнес, експертне середовище та інші групи зацікавлених сторін.

Це важливо, оскільки з’явився спільний майданчик для визначення пріоритетів, пошуку партнерств і формування конкретних ініціатив. Водночас, на мою думку, настав час перейти від переважно дискусійного рівня до більш рішучої імплементації масштабних спільних проєктів.

— Який саме напрям Ви вважаєте пріоритетним для наступного етапу?

Найважливішим я вважаю перетворення Дунаю на справді постійний, цілорічний транспортний маршрут — своєрідну «блакитну магістраль» Європи. Якщо порівнювати перевезення водним шляхом з автомобільними перевезеннями, річкова логістика є дешевшою та екологічно доцільнішою.

Але для цього потрібні узгоджені дії держав, модернізація портів, належне днопоглиблення, розвиток флоту, технічна сумісність і стратегічні інвестиції. Йдеться не лише про транспорт, а й про загальну архітектуру регіональної зв’язності між Західною і Східною Європою через Чорне море до ширшого євразійського простору.

— Чи не суперечить посилення транспортної функції Дунаю екологічним пріоритетам?

Я не поділяю підхід, за яким розвиток судноплавства автоматично розглядається як загроза довкіллю. Навпаки, за умови правильного управління водний транспорт може бути частиною екологічно раціонального рішення. Якщо одна й та сама кількість вантажу перевозиться баржами, а не автотранспортом, це означає менший екологічний слід і менше навантаження на інфраструктуру.

Отже, питання полягає не в тому, чи розвивати Дунай, а в тому, як робити це розумно, збалансовано і на основі сучасних екологічних стандартів.

— У Ваших міркуваннях Дунай постає не лише як транспортна артерія, а і як простір культури та туризму. Наскільки цей вимір є важливим?

Надзвичайно важливим. Дунайський регіон має колосальний культурний, історичний і туристичний потенціал. Уздовж річки розташовані столиці держав, великі порти, малі міста, природні ландшафти, пам’ятки античності, середньовіччя та модерної епохи. Це один із найбагатших на культурну спадщину регіонів Європи.

Якщо пройти шляхом від витоків Дунаю до Чорного моря, легко побачити неймовірне поєднання природного і створеного людиною ландшафту. Саме тому розвиток туризму не може бути другорядним. Але для його розкриття потрібна інфраструктура, краща промоція, а також залучення місцевих громад до використання цього потенціалу.

— Чому, попри цю унікальність, нижній Дунай поки що менш видимий на туристичній мапі Європи?

Насамперед через інфраструктурні обмеження і недостатню промоцію. Верхній Дунай історично більш впізнаваний, зокрема завдяки бренду «Блакитний Дунай», який асоціюється передусім із Віднем. Однак нижній Дунай не менш цінний — можливо, навіть більш різноманітний у сенсі природної та культурної багатошаровості.

Проблема в тому, що круїзний туризм сам по собі не гарантує достатніх вигод місцевим громадам. Судно приходить і відходить, але без додаткової локальної інфраструктури, сервісів, туристичних продуктів і міжмуніципальної координації цей потенціал не трансформується у сталий розвиток.

— Ви також говорили про інший вимір зв’язності — не лише інфраструктурний. Що Ви маєте на увазі?

Йдеться про «зв’язність умів», тобто про зближення людей, громад, місцевих лідерів, підприємців, культурних і освітніх середовищ. Саме такий тип зв’язності часто створює основу для більш стійкої інфраструктурної інтеграції.

Коли представники місцевого рівня зустрічаються на форумах, у робочих групах, на професійних платформах, вони краще розуміють спільні інтереси й можуть формувати проєкти, які справді відповідають реальним потребам територій. Великі європейські ініціативи повинні спиратися саме на цю локальну якість співпраці.

— Яку роль у цьому можуть відігравати регіональні організації та платформи?

Дуже значну. У Чорноморсько-Дунайському просторі вже діє низка форматів, які приділяють увагу зв’язності, інфраструктурі, розвитку й співробітництву. Серед них — BSEC, Центральноєвропейська ініціатива, Процес співробітництва в Південно-Східній Європі, Рада регіонального співробітництва та інші платформи.

Проблема не у відсутності структур, а в нестачі координації між ними. Потрібно уникати дублювання, накладення функцій і розпорошення ресурсів. Саме тому особливо важливою є роль Європейської Комісії як інституції, здатної допомогти сформувати масштабний, узгоджений і добре профінансований проєкт розвитку Дунаю як осі європейської зв’язності.

— Окремо порушувалося питання Одеси, безпеки та перспектив розвитку туризму. Наскільки ці питання взаємопов’язані?

Вони безпосередньо взаємопов’язані. Економіка є передумовою розвитку туризму, але мир є передумовою нормального і щасливого розвитку суспільств загалом. Без миру неможливо повноцінно реалізувати туристичний, культурний чи інфраструктурний потенціал регіону.

Я неодноразово наголошував, що війна в Чорноморському регіоні суперечить самій логіці тих організацій, які створювалися для співробітництва, розвитку та зближення. Тому завершення конфлікту і повернення до атмосфери стабільності є принципово необхідною умовою для будь-якої довгострокової позитивної трансформації.

— Яким би Ви сформулювали головне послання цього діалогу?

Мир є визначальним. Конкуренція може бути двигуном прогресу лише тоді, коли вона є чесною і конструктивною. Якщо ж вона перетворюється на інструмент домінування, нерівності або конфлікту, вона вже не створює розвиток, а породжує нові кризи.

Для Дунайського і Чорноморського регіонів майбутнє полягає у поєднанні інфраструктурної модернізації, культурного зближення, реальної регіональної координації та спільної роботи заради миру. Лише за таких умов можна говорити про Дунай як про простір стійкого добробуту, туризму, мобільності та співпраці.