Намік Алієв. Мінська група: провал ОБСЄ, який став гучним уроком історії

Автор: Намік Алієв, доктор юридичних наук, професор, Надзвичайний і Повноважний Посол,  завідувач кафедри міжнародних відносин і зовнішньої політики Академії державного управління при Президенті Азербайджанської Республіки.

Розпуск Мінської групи ОБСЄ: юридичне оформлення «політичного трупа»

8 серпня 2025 року за підсумками зустрічі у Вашингтоні Президента США Дональда Трампа, Президента Азербайджану Ільхама Алієва та прем’єр-міністра Вірменії Нікола Пашиняна міністри закордонних справ Вірменії та Азербайджану звернулися до ОБСЄ з проханням про розпуск групи.
1 вересня 2025 року Організація з безпеки і співробітництва в Європі офіційно оголосила про розпуск Мінської групи ОБСЄ. Рада Міністрів ОБСЄ постановила закрити Мінський процес і всі пов’язані структури, завершивши адміністративні процедури до 1 грудня 2025 року. Усі минулі рішення з врегулювання конфлікту визнані такими, що втратили чинність.

Фактично йдеться не просто про завершення мандату, а про запізніле юридичне оформлення політичної смерті структури, яка ще задовго до цього втратила будь-яке значення.

Хто і навіщо «консервував» конфлікт?

Мінська група була створена у 1992 році для сприяння мирному врегулюванню карабаського конфлікту. Вона мала певний мандат і легітимність. Проте за десятиліття своєї діяльності так і не виконала головного завдання — не забезпечила виведення окупаційних сил із території Азербайджану й відновлення територіальної цілісності країни.

Більше того, група фактично підмінила міжнародне право політичними «правилами», що диктувалися інтересами її співголів — Росії, США та Франції. Жоден із цих акторів не був зацікавлений у швидкому вирішенні конфлікту, адже заморожений статус-кво давав їм важелі впливу на регіон.

«Дипломатичний туризм» і підміна міжнародного права

Мінська група організовувала десятки зустрічей, візитів і прес-релізів, але жодного стратегічного документа не підготувала. Її діяльність отримала іронічне визначення — «дипломатичний туризм».

Резолюції Ради Безпеки ООН 1993 року, які вимагали негайного й безумовного виведення військ, так і не були покладені в основу переговорів. Натомість пропонувалися «заходи довіри», тоді як окупація азербайджанських територій тривала.

Монополія замість рішення

Будь-які спроби інших організацій (ООН, Ради Європи, ЄС, НАТО) долучитися до врегулювання блокувалися. Така «закрита архітектура» дозволяла штучно затягувати процес, що було вигідно геополітичним гравцям.

Особливо ситуація загострилася після 2014 року (анексія Криму) та 2022-го (повномасштабна війна Росії проти України). США й Франція припинили контакти з Москвою, а Росія оголосила про вихід із процесу. Фактично група перестала існувати ще тоді.

Війна і смерть формату

44-денна війна 2020 року, звільнення територій Азербайджаном і відновлення повного суверенітету у 2023 році зробили Мінську групу остаточно непотрібною.

Саме тому Азербайджан наполягав: група — політичний труп, і її ліквідація є частиною мирного процесу.

Арменія та подвійні стандарти

Вірменія довго уникала визнання цієї реальності, зберігаючи Мінську групу як інструмент реваншистської політики. Це дозволяло підтримувати ілюзію «незавершеного конфлікту».

Лише в серпні 2025 року, коли почалася делімітація кордонів і переговори про мирний договір набули прогресу, Єреван погодився на спільне звернення з Баку до ОБСЄ.

Висновки

• Мінська група ОБСЄ стала першим гучним провалом організації у сфері миротворчості, наочно показавши, як міжнародні механізми, позбавлені політичної волі та підпорядковані зовнішнім інтересам, можуть саботувати мир замість його досягнення.

• Для Азербайджану це дипломатична перемога, яка підтвердила: послідовна позиція, заснована на міжнародному праві, та активна зовнішня політика приносять конкретний результат — відновлено територіальну цілісність, завершено конфлікт, міжнародні механізми очищено від баласту.

• Для Вірменії це можливість звільнитися від ілюзій, залишити в минулому міфологізовану ідеологію та конфліктну риторику, відмовившись від реваншизму, йти шляхом нормалізації, зокрема через чесне визнання вчинених дій і територіальної цілісності Азербайджану.

• ОБСЄ отримала шанс перебудувати свою роботу відповідно до принципів Гельсінського заключного акту 1975 року та переосмислити підходи до посередництва у зонах конфліктів.

Мінська група — приклад того, як конфлікт може бути перетворений на безкінечний процес, якщо міжнародне право поступається місцем геополітичним інтересам. Але, як і будь-який штучно підтримуваний механізм, вона не могла існувати вічно. Історія, майже через три десятиліття, поставила крапку. І ця крапка — юридично оформлене свідоцтво про смерть.