СТАЛИЙ РОЗВИТОК ДУНАЙСЬКОГО МАКРОРЕГІОНУ ТА ТРАНСФОРМАЦІЯ ВНУТРІШНІХ ПОРТІВ

СТАЛИЙ РОЗВИТОК ДУНАЙСЬКОГО МАКРОРЕГІОНУ ТА ТРАНСФОРМАЦІЯ ВНУТРІШНІХ ПОРТІВ:

АНАЛІТИЧНА СТАТТЯ. Інститут Дунайських досліджень. Січень 2026.

Анотація

У статті проаналізовано екологічні, соціокультурні та технологічні трансформації Дунайського макрорегіону в контексті переходу до сталого розвитку та зеленої модернізації внутрішніх портів. Основою дослідження є міждисциплінарний підхід, запропонований у документі «Стале майбутнє басейну річки Дунай як виклик для міждисциплінарних гуманітарних наук», який розкриває необхідність інтеграції гуманітарних і природничих наук. Окрему увагу приділено результатам конференції «Зелені внутрішні порти» (2025), інструментам GRIP, DMAT та екологічному калькулятору для портів. Показано, що екологічний та цифровий перехід у внутрішніх портах є не лише технологічним процесом, а комплексною соціально-природною трансформацією.

Ключові слова: Дунайський макрорегіон, сталий розвиток, внутрішні порти, цифровізація, GRIP, DMAT, річкові екосистеми, транспортна політика ЄС.

Вступ

Басейн річки Дунай (БРД) охоплює майже 800 тис. км² та об’єднує 19 держав, що робить його найбільш міжнародним річковим басейном світу. Його значення важко переоцінити: це одночасно транспортний коридор, геокультурний простір, економічний кластер та складна екосистема. Як наголошує наданий документ, історія взаємодії людства з річковими ландшафтами налічує тисячоліття, і сучасний екологічний стан неможливо зрозуміти без урахування історичних практик управління річковими ресурсами.
Паралельно із природними трансформаціями Дунай переживає політичні та соціально-економічні зміни: євроінтеграція України та Молдови, розбудова TEN-T, реалізація Європейського Зеленого курсу, інтенсифікація портової індустрії. Важливою віхою стало проведення у 2025 році конференції «Зелені внутрішні порти», де розглянуто результати проєкту GRIP та перспективи цифровізації портових систем.

Ці процеси взаємопов’язані, тому дослідження Дунаю потребує міждисциплінарності та глибинного гуманітарного аналізу поряд з екологічними, правовими та інженерними підходами.

2. Дунай як соціоприродний комплекс: теоретико-методологічні засади

Концепція річки як соціоприродного об’єкта

У матеріалі «A sustainable future for the Danube River Basin as a challenge for the interdisciplinary humanities»  підкреслюється: річки не можуть бути класифіковані як чисто природні або чисто культурні утворення. Вони є соціоприродними системами, у яких екологічні та людські фактори невіддільні, історичними структурами, що відображають досвід тисячоліть,геополітичними структурами, через які проходять кордони держав і транспортні коридори та культурними ландшафтами, де формувалися ідентичності, господарські техніки та міські осередки.

Отже, будь-яка екологічна політика має враховувати культурну пам’ять річкових спільнот.

Стале планування вимагає в першу чергу поєднання даних природничих наук із соціально-історичним аналізом та розуміння наслідків попередніх втручань у річкові системи. Також необхідно враховувати оцінки традиційних моделей землекористування, технологічні інновації, адаптованих до місцевих умов та міжрегіональної комунікації, враховуючи багатомовність Дунайського простору.

Як зазначає публікація, брак людських і комунікативних компетентностей у міждисциплінарних командах є серйозним бар’єром для сталого розвитку.

3. Екологічні виклики Дунайського макрорегіону

До основних загроз належать зміна русла та глибини, зменшення природних наносів, руйнування водно-болотних угідь, обмеження природної динаміки річкових екосистем через греблі та канали.

Сучасна поліфонія забруднень включає агрохімікати та промислові стоки наявність мікропластику, неочищені стоки з портів. Небезпечним є накопичення важких металів у дельті Дунаю.

Необхідно зазначити , що рибальство за останні десятиліття значно зменшилось. До причин слід віднести деградацію нерестових міграцій, теплова зміна вод, зменшення проточності русел, а також надмірний вилов риби.

Глобальні кліматичні тенденції призводять до збільшення частоти повеней, коливань середньорічного стоку.

4. “Зелені внутрішні порти” як інструмент екотрансформації

Конференція «Green Inland Ports» продемонструвала новий етап портової політики ЄС. Проєкт GRIP передбачає:

-       створення системи Environmental and Sustainable Management System;

-       тестування Environmental Impact Calculator;

-       створення мережі зелених портів (Відень, Констанца, Вуковар, Осієк);

-       стандартизацію звітності;

-       модернізацію енергоспоживання.

Це дозволяє зменшувати викиди CO₂, мінімізувати шумове та світлове забруднення, оптимізувати використання земель, а також впроваджувати енергетичні інновації (shore power, водень).

5. Цифровізація внутрішніх портів: стратегічна перспектива

DMAT — Digital Multimodal Assessment Tool

Цей інструмент моделює логістичні сценарії, містить екологічні та транспортні показники, дозволяє порівнювати різні типи перевезень.

Можна стверджувати що інструмент стане  основою для інтеграції у TEN-T та EU IWT Vision.

Цифровізація портів, безумовно, змінює структуру професійних компетентностей. Це потребує навчання кадрів, це збільшує вимоги до кібербезпеки та трансформує організаційні моделі port governance.

6. Гуманітарний вимір сталого розвитку: до нової методології

Ключовими гуманітарними викликами є:

-         багатомовність регіону → потреба у полікультурній комунікації;

-         історична пам’ять → сприйняття реформ залежить від колективних уявлень;

-         правова мозаїчність → різні правові режими портів;

-         синергетика культурних практик → локальні моделі взаємодії з природою.

Без урахування цих факторів екологічні реформи можуть бути неефективними.

7. Україна та Молдова в системі зеленої трансформації Дунаю

Для України:

-         порти Рені, Ізмаїл, Усть-Дунайськ можуть стати регіональними хабами зеленої логістики;

-         участь у GRIP та DMAT — шлях до інтеграції в TEN-T;

-         екологічна модернізація підсилює енергетичну безпеку.

Для Молдови:

-         порт Джурджулешти отримує нові можливості для розвитку;

-         посилюється роль у транскордонній логістиці з Румунією та Україною.

8. Висновки

Стале майбутнє Дунайського регіону можливе лише за умови глибокої інтеграції екологічних, технологічних і гуманітарних підходів. Дані природничих наук мають поєднуватися з історичним аналізом, соціокультурними дослідженнями та економічною аналітикою. Зелена трансформація внутрішніх портів, цифровізація та міждисциплінарне управління є ключовими складовими нової екологічної політики Європи.