Чорноморсько-Егейський коридор як інструмент територіального розвитку

У Софії відбулося перше засідання Платформи співробітництва за напрямом «Чорне море – Егейське море», що об’єднує Болгарія, Румунія, Греція та Європейська Комісія і має пришвидшити реалізацію узгоджених інфраструктурних проєктів за підтримки ЄС.

Міністр регіонального розвитку та громадських робіт Болгарії Іван Іванов окреслив коридор не лише як транспортну вісь, а як інструмент збалансованого територіального розвитку, спрямований на зменшення регіональних диспропорцій і формування нових можливостей для прикордонних та менш розвинених територій.

Інституційна рамка: від меморандуму до «практичної фази».

Форум у Софії запустив «практичну роботу» Платформи, створеної на виконання меморандуму про співпрацю, підписаного у грудні 2025 року в Брюсселі за підтримки Єврокомісії та ЄС-координаторів транспортних коридорів.
Ключовий акцент засідання — синхронізація планування, проєктування, дозвільних процедур і реалізації, а також зняття адміністративних і процедурних бар’єрів, які традиційно сповільнюють великі інфраструктурні проєкти.

Пріоритети: автомагістралі, мости через Дунай, зв’язність з Грецією.

Серед пріоритетів, озвучених Івановим, — модернізація транспортної зв’язності, зокрема дорожньої інфраструктури, що поєднує порти Варна та Бургас із внутрішніми районами країни; стратегічним проєктом названо будівництво Чорноморської автомагістралі як відсутнього високошвидкісного узбережного зв’язку та як чинника підсилення сполучення з Румунією.

Паралельно оголошено курс на модернізацію існуючих мостів через Дунай, розвиток нових транскордонних дорожніх зв’язків та покращення поєднання дунайських і чорноморських портів для підвищення інтегрованості транспортної системи.
Окремо, на рівні транспортного портфеля Платформи, Болгарія декларує прискорення проєкту нового мосту Русе–Джурджу та планування додаткових перетинів уздовж спільного кордону.

У грецькому напрямку підкреслено важливість оновлення пунктів пропуску і будівництва нових переходів. Як символічний «швидкий результат» згадано відкриття пункту Рудозем–Ксанті 20 січня 2026 року (на старті — рух для легкових авто та транспорту до 3,5 т), а наступним пріоритетом названо проєкт переходу між селом Горна-Арда та грецьким містом Паранесті.

Економічна логіка: промислові зони та логістичні хаби

Іван Іванов акцентував, що коридор відкриває можливості для розвитку промислових зон, логістичних центрів та інтермодальних терміналів; при цьому робочий механізм реалізації пов’язується з інструментами політики згуртованості та узгодженим залученням європейського фінансування.

Коментар ІДД

Для України та Українського Придунав’я ця ініціатива є релевантною щонайменше у трьох вимірах.

1. Транспортно-логістична інтеграція Південного сходу Європи. Коридор проектується як «суцільна» вісь із мінімізацією розривів, що потенційно підсилює стійкість регіональних ланцюгів постачання та створює додаткові можливості для мультимодальних маршрутів у ширшій дунайсько-чорноморській системі.
   
   

2. Ефект інституційної синхронізації. Заявлена орієнтація на спільне планування, узгодження стандартів і прискорення дозвільних процедур знижує транзакційні витрати інфраструктурних інвестицій — саме це часто відокремлює «проєкти на папері» від коридорів, що реально працюють.
   
   

3. Територіальний розвиток прикордоння як критерій успіху. Важливо, що політичний наратив коридору прямо пов’язує транспорт із подоланням диспропорцій та розвитком менш розвинених територій. Це означає, що оцінка результативності має включати не лише кілометри доріг/мостів, а й появу нових виробничо-логістичних локацій, робочих місць та підвищення доступності послуг.
   
   

Як практичний висновок, директор ІДД, д.ю.н., професор Віталій Барвіненко наголосив:

«Доцільним є раннє “під’єднання” українського виміру — передусім дунайського прикордоння — до дискусії про інтероперабельність, безпеку та узгоджені інвестиційні пакети, аби нові регіональні зв’язки працювали на зміцнення стійкості всього дунайсько-чорноморського простору».