Експертна зустріч EM PERS при Дунайській комісії.

29 січня 2026 року Дунайська комісія (ДК) провела засідання Експертної групи з кадрових питань у судноплавстві на Дунаї (EM PERS), зосередивши увагу на двох взаємопов’язаних викликах: (1) гострій нестачі кваліфікованої робочої сили у внутрішньому водному транспорті та (2) нерівномірному стані імплементації права ЄС у сфері професійних кваліфікацій і контролю на водних шляхах. Захід відбувся після спільного воркшопу ДК та EDINNA (28 січня) і об’єднав понад 75 учасників із придунайських країн, інституцій ЄС та галузевих організацій.

Центральним предметом дискусії стала Директива (ЄС) 2017/2397 щодо визнання професійних кваліфікацій у внутрішньому судноплавстві. ДК зафіксувала суттєві прогалини транспозиції в низці держав-членів ЄС, що створює асиметрії на ринку праці (різні вимоги до документів, різні практики контролю, нерівний доступ до професійної мобільності).

Для країн-кандидатів Дунайського басейну підкреслено різні траєкторії наближення до режиму взаємного визнання: Сербія та Україна демонструють просування в напрямі сумісності з підходами ЄС, тоді як Республіка Молдова, за інформацією ДК, ще не ініціювала формальну процедуру запиту.

Представник Європейської комісії (DG MOVE) окреслив підхід, за якого на поточному етапі не планується запровадження обов’язкових гармонізованих вимог до комплектування екіпажів на рівні ЄС. Натомість очікується завершення стандартів CESNI до кінця 2026 року та їх подальше відображення в рекомендаційних (необов’язкових) інструментах Комісії.

Паралельно посилюється «цифровий контур» регулювання: використання цифрових інструментів (зокрема Європейської бази даних екіпажів — ECDB, електронних журналів послужного списку та суднових журналів) переходить у площину обов’язковості, що зміщує акцент із формального нагляду до даних, інтероперабельності та перевірюваності кваліфікацій.

Окремо акцентовано потребу кращої координації правозастосування та розширення доступу до цифрових систем (як-от ECDB) для органів контролю.

До погоджених орієнтирів на 2026 рік віднесено: подальшу взаємодію з EDINNA, підтримку досліджень мобільності робочої сили (у т.ч. ініційованих/підтриманих Європейським органом праці — ELA), а також заходи зі зближення стандартів професійного навчання й стимулювання набору персоналу із залученням фінансування ЄС. Наступне засідання EM PERS заплановано на січень 2027 року.

Коментар Інституту Дунайських досліджень: значення для України та прикладні кроки

Після проведення аналізу вказаних матеріалів, експерти ІДД зазначають наступне:

Кадрова політика стає елементом транспортної стійкості. Для України, яка використовує дунайський напрям як критичний елемент логістики, дефіцит суднового персоналу перетворюється на обмеження пропускної спроможності не менш суттєве, ніж «вузькі місця» інфраструктури. У цьому сенсі управління людським капіталом має розглядатися як частина політики стійкості транспортних коридорів.
Сумісність із Директивою 2017/2397 — це не лише «євроінтеграційний чек-лист», а інструмент доступу до ринку праці та зниження транзакційних витрат. Наближення до режимів взаємного визнання кваліфікацій і цифров ведення документів зменшує бар’єри мобільності для українських фахівців і спрощує контроль для адміністрацій та роботодавців, що підвищує прогнозованість роботи на міжнародній ділянці Дунаю. (Контекст участі української сторони в заході підтверджується повідомленням профільного органу.)
Цифрова обов’язковість (ECDB/електронні журнали) потребує інституційної готовності. Ризик полягає не в самій цифровізації, а в розриві між формальною вимогою та фактичною спроможністю: доступи, інтеграції реєстрів, підготовка інспекторів і навчальних закладів, кібергігієна, сталі процедури внесення/верифікації даних.

На думку експертів, можна рекомендувати наступний  пакет дій для України :

1. Нормативна дорожня карта гармонізації кваліфікацій і документів моряків/річковиків із фокусом на практичну взаємовизнаність у Дунайському басейні.
   
   

2. «Цифровий контур кадрів»: визначення відповідального адміністратора даних, протоколів внесення/перевірки, навчання користувачів (адміністрації, роботодавці, заклади освіти, контрольні органи) з орієнтацією на ECDB та суміжні е-журнали.
   
   

3. Модернізація навчання: модульні програми (у т.ч. короткі траєкторії підвищення кваліфікації), мовні модулі, тренажерна підготовка; пріоритет — професії з найвищим дефіцитом (капітанський склад).
   
   

4. Аналітика ринку праці: регулярний моніторинг потреб роботодавців на дунайському напрямі та узгодження держзамовлення/грантових програм підготовки.
   
   

5. Рекрутинг і утримання: стимулювання входу молоді (стипендії/контракти/практика), прозорі соціальні гарантії та кар’єрні траєкторії.
   
   

Отже, можна зробити висновок, що EM PERS демонструє зміщення європейської політики у внутрішньому судноплавстві від «декларативної гармонізації» до практичних механізмів взаємовизнання, даних і контрольованої мобільності. Для України це відкриває можливість перетворити кадрову політику на фактор конкурентоспроможності дунайського судноплавства — за умови синхронного розвитку регуляторної, цифрової та освітньої спроможності.