Наскільки катастрофічна ситуація з падінням рівня води у Придунайських озерах?

Рівень води в українській частині Дунаю та Придунайських озерах у перші дні грудня демонструє стале зниження. За інформацією Ізмаїльської РДА та Дунайської гідрометеорологічної обсерваторії, на окремих постах річки показники наблизилися до небезпечних відміток, однак поки їх не перевищили.

Поточна гідрологічна ситуація.

Рівень води в Дунаї (станом на 4 грудня):

-       Рені – 2,53 м БС (небезпечна відмітка – 3,17 м)

-       Ізмаїл – 1,29 м БС (небезпечна – 2,23 м)

-       Кислиця – 0,57 м БС (небезпечна – 3,60 м)

-       Кілія – 0,51 м БС (небезпечна – 1,81 м)

-       Вилкове – 0,23 м БС (небезпечна – 0,57 м)

На всіх постах тенденція останніх діб — подальше зниження (від –0,01 до –0,15 м/добу).

Всі ключові шлюзи для поповнення озерної системи — відкриті, включно з Табачелло, Міжколгоспним, Головним, Прорвою, Скундою та ін.

Рівні у Придунайських озерах.

Озера Кагул, Ялпуг, Картал, Кугурлуй, Катлабух, Китай і Сасик не досягають нормативних підпірних рівнів.

-       Кагул: –119 см до нормального підпору; +31 см до мертвого об’єму

-       Ялпуг–Картал–Кугурлуй: –129 см

-       Катлабух: –100 см і на рівні мертвого об’єму

-       Китай: –128 см до нормального рівня і –38 см від мертвого об’єму

-       Сасик: –17 см

Ключовий проблемний осередок — озеро Китай. Рівень 0,22 м БС означає, що озеро не може самопливно наповнюватися навіть до мертвого об’єму, перебуває у критичному стані, потребує додаткових гідротехнічних заходів, оскільки природний стік цьогоріч слабкий через низьку воду в Дунаї.

У Державній екологічній інспекції Південно-Західного округу підтверджують факт істотного спаду рівня води, але наголошують: «Показники не досягають небезпечних відміток, загроз для населення та водогосподарського сектору наразі немає».

ГУ ДСНС в Одеській області також не фіксує загрози надзвичайної ситуації.

Екологи наголошують, що падіння рівня води в цей період року є повторюваним сезонним явищем, але масштаб цьогорічного зниження на деяких озерах — особливо на озері Китай — вийшов за межі нормального коливання.

Ситуація серйозна, але не катастрофічна на рівні загальної безпеки.
Водночас окремі озера — передусім Китай та Катлабух — перебувають у критичному гідрологічному стані.

Коментар Інституту Дунайських Досліджень

Інститут Дунайських досліджень уважно відстежує динаміку рівнів води на українській ділянці Дунаю та у Придунайських озерах. Поточні дані свідчать про істотне сезонне зниження водності, однак ситуація має комплексний характер, і її вплив на екосистеми різниться між окремими водоймами.

На основних гідрологічних постах Дунаю — Рені, Ізмаїл, Кислиця, Кілія та Вилкове — рівні опустилися до низьких відміток, проте ще не досягли небезпечних порогів, визначених нормативами. Для населення та водогосподарської інфраструктури наразі прямих ризиків не спостерігається.

Разом із тим, окремі озера Придунав’я перебувають у критичному стані, що виходить за межі звичайних сезонних коливань.

Згідно з актуальними вимірюваннями, рівень озера Китай становить 0,22 м БС, що відповідає:

• –128 см від нормального підпірного рівня;
• –38 см від рівня мертвого об’єму.

Це означає, що самопливний приток із Дунаю вже не забезпечує підтримку навіть мінімально допустимого рівня, а отже, відбувається деградація природних процесів відновлення водного балансу.

Для озера Китай характерні ризик підвищення мінералізації та погіршення якості води, загрози для зимівлі іхтіофауни, підвищена чутливість до антропогенного навантаження на фоні низької водності.

Схожа, хоча дещо краща ситуація спостерігається на озерах Катлабух та Ялпуг–Кугурлуй.

На думку фахівців ІДД, нинішня гідрологічна ситуація зумовлена поєднанням факторів:

-       низька водність верхнього Дунаю та Пруту, що зумовлює слабкий приплив до нижнього басейну;

-       посуха осіннього періоду та нестача опадів на всьому водозборі;

-       нерівномірна робота гідротехнічних споруд у транскордонному просторі;

-       висока інтенсивність водокористування у Придунавській зоні, що обмежує можливості відновлення рівнів.

Такі умови роблять природне самопоповнення озерної системи значно менш ефективним.

ІДД наголошує, що поточна ситуація, безумовно,  вимагає координації між гідрометеорологічними службами, водогосподарськими органами, місцевими громадами та екологічними установами.

Серед першочергових рекомендацій:

1)     Оцінити можливість оперативного перерозподілу водного стоку через гідротехнічні споруди для підтримання рівнів у найбільш вразливих озерах.

2)     Посилити екологічний моніторинг, зокрема щодо змін якості води, стану зимівлі риб та рівня мінералізації.

3)     Підготувати сценарії реагування на випадок подальшого падіння рівня води взимку та навесні 2026 року.

4)     Розглянути питання про міждержавну комунікацію з водними адміністраціями Румунії та Молдови, оскільки водний режим нижнього Дунаю має транскордонну природу.

Ситуація не є катастрофічною на рівні загальної безпеки, проте в окремих озерах — насамперед Китай — вона досягла критичних екологічних параметрів.
Підтримання стабільності водного балансу та мінімізація екологічних ризиків потребують активної координації, наукового супроводу та своєчасних управлінських рішень.