Нове покоління кудлатих пеліканів вилуплюється в дельті Дунаю в Румунії

У суворо охоронюваних районах комплексу Разім–Сіное в румунській частині дельти Дунаю розпочався процес вилуплення нового покоління кудлатих пеліканів (Pelecanus crispus), виду, який вважається глобально вразливим і має особливу природоохоронну цінність для водно-болотних екосистем регіону. Про це повідомила Адміністрація біосферного заповідника дельти Дунаю (ARBDD).

За даними екологічного моніторингу в Науковому заповіднику острова Сіплейс, на початку лютого інспектори зафіксували 96 дорослих особин, 36 гнізд, із яких 24 вже містили яйця. Під час останнього спостереження кількість птахів зросла до 130, а число гнізд з яйцями сягнуло 86. У шести гніздах уже виявлено пташенят, що свідчить про активну фазу вилуплення.

У сусідньому науковому заповіднику островів Прунду-ку-Песарь інспектори також зафіксували 18 дорослих кудлатих пеліканів і 13 гнізд з яйцями. Поряд із цим у межах тієї ж зони нараховано близько 300 гнізд європейської сріблястої чайки, що вказує на високу концентрацію гніздових колоній водоплавних птахів у південній частині дельти.

ARBDD наголошує, що ці місця гніздування мають потужний природний і правовий захист: острови ізольовані водою, розташовані в межах юридично визначених суворо охоронюваних зон і перебувають під регулярним контролем екологічних інспекторів. За оцінкою адміністрації заповідника, саме збереження таких середовищ існування є критично важливим для стабільного розмноження виду в дельті Дунаю — одному з небагатьох місць у світі, де для цього ще зберігаються сприятливі умови.

Коментар ІДД

В Інституті дунайських досліджень зазначають, що поява нового покоління кудлатих пеліканів у румунській частині дельти Дунаю має значення не лише як природоохоронна подія, а і як, можна сказати, індикатор екологічної стійкості всього транскордонного дунайського простору. Стабільне гніздування такого чутливого виду прямо залежить від режиму охорони територій, якості водного середовища, мінімізації антропогенного тиску та збереження мозаїки водно-болотних біотопів.

Для українського Придунав’я цей випадок є прикладом того, що системний моніторинг, суворий заповідний режим і послідовне управління природоохоронними зонами дають реальний результат. У ширшому регіональному вимірі це підсилює аргументацію на користь спільних українсько-румунських підходів до охорони біорізноманіття, координації екологічного спостереження та інтеграції природоохоронних пріоритетів у політику розвитку Нижнього Дунаю.