План Хорватії щодо сховища радіоактивних відходів біля кордону з Боснією викликав гостру критику

Парламент Хорватії схвалив закон, що створює правові умови для будівництва об’єкта з управління радіоактивними відходами у Черкезоваці, поблизу кордону з Боснією і Герцеговиною. Рішення ухвалене за прискореною процедурою викликало різку реакцію з боку боснійської влади, яка категорично не погоджується з обраною локацією та готує правові й інституційні кроки для блокування проєкту.

Хорватія понад 40 років є співвласником АЕС Кршко у Словенії, яка забезпечує близько 16% її потреб в електроенергії. Відповідно до міждержавної угоди, до 2028 року Хорватія має розпочати приймання на зберігання половини низько- та середньоактивних відходів з АЕС. Нове законодавство відкриває шлях до початку процедури оцінки впливу на довкілля та подальшого будівництва сховища, якщо проєкт буде визнано екологічно прийнятним.

Боснійська сторона наголошує, що жодна з її інституцій не надала згоди на розміщення такого об’єкта безпосередньо на кордоні. Представники влади та громадянського суспільства попереджають про потенційні ризики для близько 300 тисяч мешканців, екосистем басейну річки Уна та транскордонного довкілля загалом. Особливе занепокоєння викликають питання транспортування радіоактивних відходів через густонаселені та сейсмічно активні райони Хорватії, а також методологія досліджень обраної ділянки.

Хорватська влада, зі свого боку, наполягає, що всі процедури відповідають міжнародним стандартам, а вибір місця є суверенним правом держави. За словами представників уряду, відходи будуть перероблені, розміщені у спеціальних контейнерах і зберігатимуться безпечно протягом десятиліть.

Коментар Інституту Дунайських досліджень

ІДД розглядає рішення Хорватії , в першу чергу, крізь призму транскордонної екологічної безпеки та міжнародних зобов’язань у Дунайському регіоні.

Басейн річки Уна є частиною ширшої Дунайської екосистеми, а будь-які рішення щодо поводження з радіоактивними відходами поблизу кордонів мають ухвалюватися з дотриманням принципів Оргуської конвенції та добросусідського діалогу.

Навіть за наявності формальної відповідності міжнародним стандартам, відсутність згоди суміжної держави та високий рівень суспільного спротиву створюють довгострокові ризики — не лише екологічні, а й соціальні, економічні та безпекові.

ІДД вважає, що для таких проєктів критично важливими є повноцінна транскордонна оцінка впливу на довкілля, прозорий доступ громадськості до інформації, а також розгляд альтернативних рішень, зокрема зберігання відходів у місці їх утворення або на локаціях, погоджених усіма залученими сторонами.

Досвід Хорватії та Боснії є показовим для всього Дунайського регіону, включно з Україною, з точки зору управління чутливою інфраструктурою та попередження транскордонних екологічних конфліктів.

Довідка ІДД

Річка Уна є притокою Сави та частиною басейну Дунаю. Будь-які потенційні екологічні ризики в її басейні мають транскордонний характер і підпадають під європейські та міжнародні механізми екологічної відповідальності.