Румунія модернізує дунайські порти Джурджу, Галац, Браїла, Тулча, Суліна: інфраструктурне оновлення випереджає ринок

Румунія продовжує масштабну модернізацію своїх дунайських портів — Джурджу, Галаца, Браїли, Тулчі та Суліни — використовуючи для цього значні ресурси європейського фінансування. За оцінкою румунської сторони, лише впродовж останніх місяців у низці портів були введені в експлуатацію нові причали та платформи, а в Суліні роботи наближаються до завершення. Паралельно просувається і проєкт FAST Danube 2, покликаний забезпечити кращу цілорічну судноплавність на Нижньому Дунаї; тендерна процедура за цим проєктом була запущена восени 2025 року, а підписання контракту очікується у 2026 році.

Водночас економічний ефект від цих інвестицій наразі виглядає суперечливо. Як зазначив Клаудіу Стайку, заступник генерального директора з європейських транспортних програм Міністерства транспорту Румунії, обсяги перевезень через дунайські порти знижуються, хоча сама модернізація не є помилкою. За його словами, короткострокове пожвавлення, яке румунські порти отримали в 2022–2024 роках завдяки переорієнтації частини українського експорту, у 2025 році практично зійшло нанівець: після часткового відновлення доступу до чорноморських маршрутів частина вантажів повернулася до Одеси.

Окремо підкреслюється, що самі портові інвестиції не можуть автоматично забезпечити стале зростання вантажообігу. Румунська сторона прямо визнає: без розвитку інтермодальних залізничних зв’язків, оновлення флоту, стабільного фінансування днопоглиблення й утримання інфраструктури, а також без повернення довіри вантажовласників, ефект від нових портових потужностей буде обмеженим. Ця логіка корелює і з європейськими проєктами у Галаці: ЄС окремо фінансує модернізацію мінерального порту та мультимодальної платформи саме для підвищення операційної ефективності й зв’язності з ширшими транспортними мережами.

Коментар Інституту Дунайських досліджень 

 Ситуація з румунськими дунайськими портами демонструє важливу закономірність: у сучасній логістиці інфраструктурна модернізація є необхідною, але недостатньою умовою зростання. Поточне зниження вантажопотоків не спростовує доцільності інвестицій у Джурджу, Галац, Браїлу, Тулчу чи Суліну. Навпаки, воно показує, що Румунія готує портову систему не лише під кон’юнктурний транзитний сплеск, а під довгострокову конкуренцію за вантажі на осі Дунай–Чорне море–ЄС.

Аналізуючи ситуацію, експерти Інституту відзначають, що головне  питання полягає не в тому, чи були ці вкладення помилкою, а в тому, чи зможе Бухарест перетворити окремі інфраструктурні проєкти на цілісну транспортну політику. Якщо модернізовані порти будуть інтегровані із залізницею, каналом Дунай–Чорне море, цифровими системами управління рухом і стабільною навігаційною підтримкою на Нижньому Дунаї, Румунія отримає суттєво сильнішу позицію в регіональній логістиці. Якщо ж інвестиції залишаться переважно «портовими острівцями» без повноцінної мультимодальної синергії, їхня віддача справді може виявитися нижчою за очікування.

Також експерти зауважили, що для України цей кейс має, в тому числі, практичне значення. Конкуренція та одночасно взаємодоповнюваність між українськими та румунськими дунайськими вузлами дедалі більше залежатимуть не лише від глибини фарватеру чи кількості причалів, а від швидкості проходження вантажу через весь ланцюг — від порту до залізниці, кордону та морського виходу. Саме тому новий етап розвитку Дунайського регіону формуватиметься вже не стільки навколо екстрених рішень воєнного часу, скільки навколо довгострокової моделі інтегрованої мультимодальної логістики.