Румунія намагається обмежити спекулятивні проєкти з відновлюваної енергетики за допомогою нової схеми гарантій

Румунський енергетичний регулятор ANRE готує нові правила доступу до електромережі для виробників електроенергії та проєктів зберігання енергії. Мета — відсіяти спекулятивні проєкти, які блокують мережеву потужність, але не переходять до реального будівництва, та надати пріоритет інвесторам, здатним фактично реалізувати нові об’єкти відновлюваної енергетики.

Національне агентство з регулювання енергетики Румунії оприлюднило для громадського обговорення проєкт змін до правил підключення до мережі. Ключова ідея полягає у запровадженні жорсткіших фінансових гарантій для девелоперів, які претендують на доступ до обмеженої мережевої потужності. Зокрема, пропонується гарантія 20 євро за кожен встановлений кіловат для участі в майбутніх аукціонах з розподілу доступної потужності мережі, а також гарантія у розмірі 20% вартості тарифу на підключення після погодження технічного рішення оператором мережі.

Проблема, на яку реагує ANRE, полягає у накопиченні великої кількості проєктів, що отримали технічні дозволи або права на підключення, але фактично не просуваються до стадії будівництва. Такі проєкти займають дефіцитну мережеву потужність, ускладнюють планування розвитку електромереж і створюють бар’єр для реальних інвесторів.

Президент ANRE Джордже Нікулеску прямо пов’язав нові вимоги з необхідністю допустити до мережі “реальних інвесторів і реальні проєкти”, а не лише проєкти “на папері”. За повідомленнями румунських медіа, регулятор також звернув увагу на випадки, коли права на підключення до мережі фактично виставлялися на продаж на онлайн-платформах, що посилило аргументацію на користь жорсткішого фінансового фільтра.

Румунія активно нарощує портфель проєктів сонячної, вітрової енергетики та систем зберігання енергії. Однак розвиток генерації випереджає можливості мережевої інфраструктури, а саме підключення до мережі стає одним із головних обмежувальних чинників енергетичного переходу.

У таких умовах право на підключення перетворюється на економічно цінний актив. Якщо воно резервується не для будівництва, а для подальшого перепродажу проєктів, ринок втрачає ефективність: інвестори з фінансуванням і готовими технічними рішеннями змушені або чекати, або купувати проєкти в посередників, або брати на себе додаткові витрати на розширення мережі. На цю проблему раніше вказував прем’єр-міністр Румунії Ілліє Болоян, заявляючи про потребу скасування дозволів, які блокують або штучно здорожчують доступ до мережі.

Запропонований механізм гарантій має виконувати функцію попереднього фільтра. Якщо девелопер справді планує будувати об’єкт і має фінансову спроможність реалізувати проєкт, внесення гарантії стає частиною звичайної інвестиційної дисципліни. Якщо ж проєкт створюється переважно для резервування мережевої потужності та подальшого продажу, фінансовий бар’єр зменшує привабливість такої моделі.

Водночас урядовий рівень демонструє політичну підтримку такого підходу. Прем’єр-міністр Ілліє Болоян заявляв, що влада ідентифікує інвесторів, які отримали дозволи, але не просувають проєкти, що може свідчити про очікування перепродажу, а не реального будівництва. За даними Romania Insider, румунська влада вже склала список таких інвесторів і готує подальші кроки для очищення сектору від спекулятивних учасників.

Для Румунії це питання має не лише технічний, а й стратегічний вимір. Нові об’єкти відновлюваної енергетики потрібні для стабілізації цін на електроенергію, виконання кліматичних цілей ЄС, підвищення енергетичної безпеки та зміцнення регіональної ролі країни як виробника і транзитера електроенергії.

Однак без дисциплінованого доступу до мережі енергетичний перехід може зіткнутися з парадоксом: значна кількість заявлених “зелених” мегаватів не перетворюється на реальну генерацію. Саме тому нові гарантії ANRE слід розглядати як спробу перейти від кількісного накопичення заявок до якісного відбору проєктів.

Коментар Інституту Дунайських досліджень

Для Інституту Дунайських досліджень румунський досвід є важливим прикладом того, як країни Дунайсько-Чорноморського регіону поступово переходять від політики стимулювання відновлюваної енергетики до політики управління її якістю, темпами та інфраструктурною сумісністю.

У ситуації, коли мережеві потужності стають обмеженим ресурсом, держава має забезпечити, щоб доступ до них отримували не спекулятивні заявки, а проєкти, які реально збільшують генерацію, створюють робочі місця, посилюють енергетичну безпеку та відповідають стратегічним цілям декарбонізації.

Для України цей підхід також має практичне значення. У процесі післявоєнного відновлення та розвитку відновлюваної енергетики, зокрема в південних і прикордонних регіонах, питання підключення до мережі, відповідальності інвестора та пріоритетності реальних проєктів буде одним із ключових. Румунська модель показує, що енергетичний перехід потребує не лише інвестиційних стимулів, а й жорстких правил, які запобігають блокуванню інфраструктури спекулятивними учасниками.

Експерти зокрема зазаначили:

“Румунська ініціатива демонструє важливий етап розвитку ринку відновлюваної енергетики: після періоду швидкого зростання заявок держава має перейти до відбору реальних, фінансово спроможних і технологічно підготовлених проєктів. Для України це особливо актуально, адже майбутнє відновлення енергетичної системи має спиратися не на формальну кількість заявлених мегаватів, а на здатність проєктів бути підключеними, профінансованими та введеними в експлуатацію.

У Дунайсько-Чорноморському регіоні енергетична інфраструктура дедалі більше стає фактором економічної конкурентоспроможності. Тому доступ до мережі має бути прозорим, відповідальним і орієнтованим на реальний результат, а не на перепродаж прав чи штучне блокування потужностей”.

Запропонована ANRE схема гарантій є спробою очистити ринок від спекулятивних заявок і спрямувати обмежену мережеву потужність до проєктів із реальною перспективою реалізації. Для Румунії це інструмент пришвидшення енергетичного переходу, а для ширшого регіону — важливий сигнал: розвиток відновлюваної енергетики потребує не лише амбітних цілей, а й ефективного управління доступом до критичної інфраструктури.