Україна бере участь у 17-му засіданні Комітету з імплементації Карпатської конвенції

Директор Інституту Дунайських досліджень Віталій Барвіненко представляє Україну на 17-му засіданні Комітету з імплементації Карпатської конвенції — одному з ключових робочих форматів співпраці держав Карпатського регіону.

Карпатська конвенція була підписана 22 травня 2003 року в Києві. Її метою є охорона природного середовища та забезпечення сталого розвитку Карпатського регіону. Сторонами Конвенції є сім держав — Україна, Польща, Словаччина, Чехія, Угорщина, Румунія та Сербія.

Комітет з імплементації є робочим органом Конвенції, який готує проєкти політичних і нормативних рішень для подальшого розгляду Конференцією Сторін.

Протягом двох днів учасники засідання мають опрацювати та погодити понад двадцять проєктів рішень, які планується винести на восьму Конференцію Сторін Карпатської конвенції — COP8, що відбудеться 1–4 грудня.

Окремий блок дискусій присвячений перспективі створення в межах Конвенції спеціального механізму контролю за виконанням державами взятих на себе зобов’язань, зокрема з урахуванням досвіду Альпійської конвенції.

У засіданні беруть участь делегації семи держав — сторін Конвенції, представники Секретаріату Програми ООН з навколишнього середовища (UNEP), Європейської комісії, Європейського агентства з навколишнього середовища, ЮНІДО, секретаріатів міжнародних природоохоронних конвенцій, наукових мереж Science for the Carpathians та Eurac Research, Карпатської мережі природоохоронних територій, WWF та громадських організацій.

Для України участь у роботі Карпатської конвенції має не лише природоохоронне, а й стратегічне регіональне значення.

Карпати є одним із ключових природних і водоресурсних просторів Центральної та Східної Європи та безпосередньо пов’язані з Дунайським басейном. Саме в Карпатах формується значна частина стоку приток Дунаю, тому рішення щодо збереження лісів, адаптації до зміни клімату, управління водними ресурсами, розвитку транспорту, енергетики та природоохоронної інфраструктури мають прямий вплив на екологічну ситуацію нижче за течією.

Інституційний зв’язок між Карпатським і Дунайським регіонами вже закріплений у практичних механізмах співробітництва. Карпатська конвенція має меморандуми про взаємодію з Тисською групою Міжнародної комісії із захисту річки Дунай, а також із пріоритетними напрямами Стратегії Європейського Союзу для Дунайського регіону у сферах якості води, енергетики та транспорту.

Крім того, Дунайсько-Карпатський регіон розглядається як одна з моделей просторового планування Транс’європейської природної мережі, що додатково посилює значення координації природоохоронної політики між Карпатами та басейном Дунаю.

Особливого значення нинішнє засідання набуває з огляду на те, що наступне головування у Карпатській конвенції переходить до України.

До порядку денного міжнародної зустрічі включено окремий пункт щодо підтримки України, а також проєкт рішення, спрямований на сприяння виконанню положень Конвенції в українських умовах.

Таким чином, протягом наступного трирічного циклу українські Карпати та верхів’я Тиси отримують особливу роль у системі регіональної природоохоронної дипломатії.

Для України це створює можливість активніше формувати міжнародний порядок денний у сферах водної безпеки, збереження біорізноманіття, адаптації до кліматичних змін, сталого розвитку гірських територій та взаємодії Карпатського і Дунайського регіонів.

Україна бере участь у цьому процесі не як сторонній спостерігач, а як держава, що безпосередньо формуватиме його порядок денний і нестиме відповідальність за розвиток регіонального співробітництва в найближчі роки.