Світовий ринок зерна готується до масштабного перерозподілу товаропотоків через проблеми в Чорному морі

Подальші перебої з експортом зерна з Чорноморського регіону можуть призвести до суттєвого переформатування світових торговельних потоків. За оцінками аналітичної компанії AgResource, якщо воєнні ризики та проблеми з відвантаженнями зберігатимуться щонайменше до кінця року, іншим країнам-експортерам доведеться замістити значні обсяги українського та російського зерна.

Аналітики оцінюють потенційний перерозподіл приблизно у 15 млн тонн пшениці та 7–8 млн тонн кукурудзи. Таким чином, сукупний обсяг зерна, попит на який може перейти до альтернативних постачальників, становить близько 22–23 млн тонн.

Одним із перших альтернативних джерел для імпортерів міг би стати Європейський Союз завдяки географічній близькості до Чорноморського регіону. Водночас посуха та погіршення прогнозів урожаю обмежують можливості європейських виробників швидко запропонувати світовому ринку необхідні додаткові обсяги пшениці.

Серед інших потенційних постачальників AgResource називає Аргентину та Австралію. Однак фактор часу залишається критичним: аргентинський новий урожай очікується в листопаді, а австралійське зерно нового врожаю стане доступним для масштабнішого експорту наприкінці жовтня — у листопаді. У результаті на світовому ринку може виникнути часовий розрив, протягом якого компенсувати скорочення чорноморських поставок буде особливо складно.

Посилення невизначеності навколо експорту з Чорного моря вже позначилося на світових котируваннях.

27 серпня грудневі ф’ючерси на пшеницю на Чиказькій товарній біржі зросли на 1,7% — до $7,60¾ за бушель, досягнувши найвищого рівня закриття з липня 2023 року. Порівняно з мінімумом наприкінці червня ціни піднялися приблизно на 30%.

Ринок фактично закладає у вартість зерна ризик подальших перебоїв із чорноморським експортом, необхідність переорієнтації імпортерів на дорожчі або більш віддалені джерела постачання та зростання логістичних витрат.

Коментар Інституту Дунайських досліджень

В Інституті Дунайських досліджень зазначають, що йдеться вже не лише про короткострокове коливання цін, а про можливий регіональний переділ світових зернових товаропотоків.

Обсяг у 22–23 млн тонн є достатньо значним, щоб вплинути не лише на структуру глобального експорту, а й на завантаження портів, залізниць, річкової логістики та флоту одразу в декількох регіонах світу.

Для України ключовим питанням за таких умов стає не тільки збереження доступу до Чорного моря, а й максимальна диверсифікація експортної логістики.

Особливого значення знову набуває Дунайський транспортний коридор — порти Ізмаїл і Рені, Сулінський канал, румунські порти Нижнього Дунаю, Констанца, молдовський Джурджулешти, а також залізничні та автомобільні маршрути через Молдову і Румунію.

При цьому можливості Дунайського напрямку не є необмеженими. У серпні вже фіксувалося значне навантаження на Сулінський канал: біля Дунаю утворювалися черги до 70 суден, а пропускна спроможність обмежувалася дефіцитом лоцманів, повітряними тривогами та іншими операційними факторами.

Саме тому нинішня ситуація ще раз демонструє необхідність переходу від ситуативного використання Дунаю як резервного маршруту до створення повноцінної стійкої мультимодальної системи Україна — Молдова — Румунія — ЄС.

Йдеться про збільшення пропускної спроможності Суліни, розвиток залізничних підходів до Рені та Ізмаїла, використання транзитного потенціалу Молдови, синхронізацію роботи портів, прикордонних переходів і залізниць, а також формування довгострокових тарифних стимулів для перевізників.

Для світового ринку ситуація має ще один важливий наслідок. Якщо чорноморська невизначеність стане тривалою, традиційна модель, за якої країни Причорномор’я забезпечують значну частину потреб імпортерів Європи, Близького Сходу, Північної Африки та Азії, почне змінюватися. Аргентина, Австралія, США та інші експортери отримають можливість посилити свої позиції на традиційних для чорноморського зерна ринках.

Для України це означає, що боротьба йде не лише за фізичну можливість експортувати зерно сьогодні, а й за збереження довгострокової присутності на світових ринках. Чим довше тривають логістичні перебої, тим вищий ризик того, що покупці вибудують альтернативні ланцюги постачання, повернення до яких українським експортерам у майбутньому потребуватиме додаткового часу та ресурсів.

Стабільність Чорноморського та Дунайського експортних маршрутів сьогодні є питанням не тільки української аграрної торгівлі. Вона безпосередньо впливає на світову продовольчу безпеку, ціни на зерно та майбутню географію міжнародної торгівлі аграрною продукцією.