АЕС Кршко у Словенії повернулася на повну потужність після похолодання Сави

Єдина атомна електростанція Словенії — АЕС Кршко — відновила роботу на повній потужності після майже двох тижнів обмежень, запроваджених через спеку, посуху та несприятливі гідрологічні умови на річці Сава.

Увечері 18 серпня оператор станції Nuklearna Elektrarna Krško (NEK) збільшив потужність реактора до 100%. Це стало можливим після зниження температури повітря, невеликих опадів та охолодження води у Саві.

На початку серпня ситуація була значно складнішою. 6 серпня потужність реактора довелося скоротити до 80% через поєднання тривалої спеки, низької водності та високої температури Сави. Минулого тижня, після певного покращення умов, станція перейшла на 90% потужності, а тепер повернулася до повноцінного режиму.

Водночас гідрологічна ситуація ще не нормалізувалася повністю. Температура Сави становить близько 24,3°C, тому АЕС продовжує використовувати весь комплекс градирень, зменшуючи необхідний забір річкової води. За даними NEK, використання градирень дозволяє скоротити потребу у воді Сави приблизно з 25 до 8,5 м³/с.

Екологічні умови експлуатації станції передбачають, що середньодобова температура води Сави після повного змішування не повинна перевищувати 28°C, а спричинене роботою станції підвищення температури річки — 3°C. Якщо можливостей системи охолодження недостатньо для дотримання цих параметрів, виробництво електроенергії має бути знижене.

АЕС Кршко має чисту електричну потужність близько 700 МВт і відіграє важливу роль в енергопостачанні як Словенії, так і Хорватії. У роки без планових зупинок станція може виробляти близько 6 млрд кВт·год електроенергії.

Коментар Інституту Дунайських досліджень

Відновлення повної потужності АЕС Кршко є позитивним сигналом для енергосистеми регіону, однак воно не усуває системної проблеми, яку цьогорічне маловоддя проявило особливо чітко.

Сава є однією з найбільших приток Дунаю, тому ситуацію в Кршко необхідно розглядати в ширшому контексті гідрологічних процесів у Дунайському басейні.

У серпні через низьку водність і високу температуру річкової води проблеми одночасно виникли на кількох атомних електростанціях Центральної та Південно-Східної Європи. В Угорщині обмеження торкнулися АЕС Пакш, у Румунії критичне падіння рівня Дунаю вплинуло на роботу АЕС Чернавода, а в Словенії високі температури Сави змусили знижувати генерацію Кршко.

Таким чином, йдеться вже не про окремі локальні епізоди, а про зростаючу залежність енергетичної безпеки Дунайського регіону від водності та температурного режиму річок.

Досвід Кршко водночас демонструє значення технологічної адаптації. Наявність градирень дозволяє станції суттєво скорочувати забір води із Сави та продовжувати виробництво навіть за складних гідрологічних умов. Проте під час екстремальної спеки цього ресурсу також виявилося недостатньо для збереження генерації на максимальному рівні.

На думку Інституту Дунайських досліджень, події літа 2026 року мають стати підставою для перегляду підходів до довгострокового енергетичного планування в Дунайському басейні. При оцінці надійності атомної та теплової генерації необхідно враховувати не лише прогнозовані потреби в електроенергії, але й сценарії тривалих посух, зниження річкового стоку та підвищення температури води.

Повернення Кршко на повну потужність свідчить про тимчасове покращення ситуації. Однак головний висновок цього літа залишається незмінним: водна та енергетична безпека Дунайського регіону стають дедалі тісніше взаємопов’язаними.