Молдова стала головним напрямом реальних закордонних інвестицій румунських компаній

Республіка Молдова посіла перше місце серед іноземних держав за обсягом прямих інвестицій румунських компаній, кінцевим призначенням яких є виробнича та інша економічна діяльність. Накопичений обсяг таких вкладень становить 659 млн євро.

За даними Національного банку Румунії (BNR), на кінець 2025 року загальний обсяг румунських прямих інвестицій за кордоном досяг 9,68 млрд євро. Водночас близько 5,59 млрд євро фактично повернулися до румунської економіки через посередницькі юрисдикції, зокрема Люксембург, Нідерланди та Кіпр. Це явище відоме як round-tripping — повернення національного капіталу у формі іноземних інвестицій.

Як повідомляє Ziarul Financiar, серед кінцевих іноземних напрямів інвестування румунських компаній лідирує Молдова (659 млн євро). Далі йдуть Італія (406 млн євро), Болгарія (372 млн євро) та Франція разом із Монако (335 млн євро).

У Молдові зареєстровано близько 1600–1700 компаній із румунським капіталом. Основними напрямами інвестування залишаються банківський сектор, торгівля, промислове виробництво, енергетика, інфраструктура та інформаційні технології.

Серед найбільших прикладів румунської економічної присутності — інвестиції Banca Transilvania у Victoriabank, а також діяльність компанії Vestmoldtransgaz, пов'язаної з румунським оператором Transgaz, яка забезпечує функціонування газотранспортної системи Молдови.

Окремого значення набувають енергетичні інтерконектори, розвиток транспортної інфраструктури та інтеграція молдовського ринку до європейського економічного простору.

Коментар Інституту Дунайських досліджень

Румунський капітал у Молдові – це не лише економічний, а й безпековий чинник. Енергетичні й транспортні активи, пов'язані з румунською системою, зменшують залежність Молдови від одного джерела постачання та підвищують стійкість країни в умовах нестабільності у регіоні Чорного моря. Це напряму стосується Дунаю як логістичної осі. Молдовський порт Джурджулешти, румунські Галац і Констанца та українські Рені й Ізмаїл діють як частини єдиного дунайсько-чорноморського коридору, і зростання інвестицій у промисловість, торгівлю та енергетику збільшує вантажопотоки, які потребують портових потужностей, залізничних і автомобільних підходів та узгодженого прикордонного й митного контролю. 

На думку експертів ІДД, для України це означає потребу синхронізувати розвиток дунайських портів із румунсько-молдовськими інфраструктурними проєктами, щоб коридор залишався альтернативним маршрутом, захищеним від ризиків для одного з вузлів. Водночас явище «кругового руху» капіталу нагадує, що офіційна статистика не завжди відображає реальну структуру інвестицій, тому оцінювати безпекові й логістичні наслідки варто за фактичними проєктами, а не лише за агрегованими цифрами.