Дунайські порти випередили Велику Одесу за добовим вивантаженням зерновозів

Порти Ізмаїла та Рені розвантажують у середньому у 2,4 раза більше вагонів із зерном, ніж порти Великої Одеси. Така динаміка засвідчує вагому роль дунайського напрямку в залізничній логістиці українського агроекспорту.

За інформацією видання «Пасажирський транспорт», яке посилається на заступника директора департаменту технології перевезень та комерційної роботи «Укрзалізниці» Валерія Ткачова, станом на 15 жовтня середньодобове вивантаження за останній тиждень в Ізмаїлі та Рені становило 78 зерновозів, тоді як у портах Великої Одеси — 32.

До дунайських портів прямували 1269 вагонів із зерном: 575 — до Ізмаїла та 694 — до Рені. Середньодобове навантаження в цьому напрямку становило 56 вагонів. Натомість до портів Великої Одеси прямували 80 зерновозів, а добове навантаження становило близько 10 вагонів.

Водночас уповільнення вивантаження спостерігалося на обох напрямках. За тиждень показник дунайських портів знизився з 82 до 78 вагонів на добу, або приблизно на 5%, а Великої Одеси — з 42 до 32 вагонів, майже на 24%. Кількість зерновозів у напрямку Ізмаїла та Рені скоротилася на 15% — із 1501 до 1269.

Значне навантаження зберігалося й на західних прикордонних переходах: у черзі перебували 20 756 вагонів, серед яких 4422 зерновози. Середньодобова передача зернових вагонів через західний кордон становила 507 одиниць, переважно до Угорщини, Польщі, Румунії та Словаччини.

Коментар Інституту Дунайських досліджень

Наведені показники підтверджують значення Ізмаїла та Рені для забезпечення стійкості експортної логістики України. Водночас перевага за кількістю розвантажених зерновозів характеризує лише залізничний сегмент постачання зерна й не означає перевищення загального вантажообігу портів Великої Одеси.

Скорочення кількості вагонів у напрямку дунайських портів відбувається одночасно зі зниженням темпів вивантаження, тому саме по собі не є достатнім свідченням усунення логістичних обмежень. Для оцінки ситуації необхідно враховувати тривалість очікування вагонів, наявність суден, пропускну здатність терміналів та умови навігації.

Стратегічне завдання полягає в узгодженні залізничного підвезення, портової перевалки та судноплавства. Поєднання дунайських, чорноморських і сухопутних маршрутів зменшує залежність агроекспорту від окремого напрямку та підвищує здатність транспортної системи реагувати на безпекові й гідрологічні ризики.