На Одещині розпочали примусове наповнення водосховища Катлабух через критичне маловоддя Дунаю

Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм 10 серпня розпочало примусове наповнення водосховища Катлабух в Ізмаїльському районі Одеської області. Для подачі води запущено головну насосну станцію Суворівської зрошувальної системи Ізмаїльського управління водного господарства.

Необхідність оперативного втручання зумовлена критичним зниженням рівня води у водосховищі та Дунаї. Подальше погіршення гідрологічної ситуації може мати негативні наслідки для водних екосистем Українського Придунав’я, водозабезпечення населених пунктів і функціонування аграрного сектору.

Примусове наповнення Катлабуха здійснюється відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 травня 2026 року № 503-р у межах Державної цільової програми комплексного водозабезпечення територій, які зазнали впливу воєнних дій.

Катлабух є стратегічно важливим водним об’єктом для півдня Одеської області. Стабільність його гідрологічного режиму безпосередньо впливає на стан навколишніх екосистем, забезпечення населення водою, зрошення сільськогосподарських земель та економічну стійкість територіальних громад.

Водночас примусове наповнення водосховища є передусім антикризовим заходом. Для довгострокового розв’язання проблеми необхідна комплексна модернізація системи водоподачі. Першим етапом має стати реконструкція системи енергозабезпечення головної насосної станції Суворівської зрошувальної системи. Проєкт передбачає встановлення сонячної електростанції та систем накопичення енергії, а також оновлення насосного обладнання. Початок робіт заплановано на 2026 рік, а запуск енергонезалежної насосної станції — на квітень 2027 року.

Низька водність Дунаю цього літа стала загальноєвропейською проблемою. На окремих ділянках транскордонної річки рівні води опустилися до рекордно низьких позначок, створюючи загрози для судноплавства, енергетики, сільського господарства, питного водопостачання та природних екосистем.

Головуючи у 2026 році в Міжнародній комісії із захисту річки Дунай, Україна ініціювала підготовку спільного огляду ситуації з маловоддям у державах Дунайського басейну.

«Кліматичні зміни не визнають державних кордонів, а отже й відповідь на ці виклики має формуватися спільно. Україна запропонувала підготувати спільний огляд наслідків маловоддя, щоб показати масштаб проблеми, обмінятися практичним досвідом реагування та посилити співпрацю у підвищенні стійкості до кліматичних змін», — зазначила заступниця міністра економіки та довкілля України Ірина Овчаренко.

Одним із пріоритетів українського головування також визначено формування узгоджених підходів до оцінювання посух. Україна вже ініціювала роботу над удосконаленням відповідної системи індикаторів, що має забезпечити своєчасне виявлення ризиків, точніше прогнозування наслідків і прийняття обґрунтованих управлінських рішень на національному та басейновому рівнях.

Коментар Інституту Дунайських досліджень

В Інституті Дунайських досліджень наголошують, що ситуація з Катлабухом демонструє системну залежність Українського Придунав’я від гідрологічного режиму Дунаю. За умов тривалих посух і підвищення температури повітря природного надходження води до придунайських озер та водосховищ уже недостатньо для гарантованого підтримання їхнього екологічного стану й господарських функцій.

«Примусове наповнення Катлабуха є необхідним рішенням, однак воно усуває лише безпосередню загрозу. Стратегічне завдання полягає у створенні енергоефективної та кліматично стійкої системи управління водними ресурсами всього Українського Придунав’я. Вона має поєднувати модернізацію насосних станцій і каналів, використання відновлюваної енергетики, постійний гідрологічний та екологічний моніторинг, а також координацію з іншими державами Дунайського басейну», — зазначають в ІДД.

На думку експертів Інституту, модернізація Суворівської зрошувальної системи повинна стати складовою ширшої програми відновлення придунайських водойм. Окрему увагу необхідно приділити визначенню екологічно допустимих рівнів води, скороченню втрат під час її транспортування, контролю якості води та формуванню резервних сценаріїв водозабезпечення громад і аграрного сектору.

Криза Катлабуха підтверджує, що маловоддя Дунаю вже не може розглядатися як короткострокове сезонне явище. Воно перетворюється на структурний кліматичний ризик, який потребує довгострокового планування, міжвідомчої координації та спільних рішень на рівні всього Дунайського басейну.