Маловодність Дністра загрожує деградацією водних екосистем

Тривале зниження водності Дністра спричиняє взаємопов’язане порушення гідрологічних, фізико-хімічних і біологічних процесів, поступово переводячи річкову екосистему у стан стійкої екологічної кризи.

Таку оцінку оприлюднив еколог, директор Міжнародної асоціації хранителів річки Eco-TIRAS Ілля Тромбицький на своїй сторінці у Facebook.

Скорочення обсягу стоку та зниження швидкості течії призводять до швидкого прогрівання води. З підвищенням її температури зменшується концентрація розчиненого кисню, внаслідок чого виникає придонна гіпоксія. Особливо небезпечними такі процеси є вночі, коли водна рослинність і водорості споживають кисень, але не виробляють його через відсутність фотосинтезу.

Застій води та збільшення концентрації сполук азоту і фосфору створюють сприятливі умови для масового розвитку ціанобактерій і нитчастих водоростей. За незмінного або недостатньо очищеного надходження органічних забруднювачів ризик «цвітіння» води суттєво зростає. Відмирання водоростей супроводжується виділенням токсичних речовин, а їх розкладання поглинає залишки кисню.

За таких умов Дністер поступово втрачає здатність до природного самоочищення. Одночасно підвищується небезпека поширення патогенних мікроорганізмів і вірусів, що створює ризики не лише для природних екосистем, а й для водопостачання населених пунктів.

Маловодність негативно позначається і на відтворенні рибних ресурсів. Висихання заплавних луків, мілководних заток і прибережної рослинності позбавляє сазана, ляща, щуку, плітку та інші види природних нерестовищ. Різкі коливання рівня води спричиняють осушення відкладеної ікри, ізоляцію молоді на мілинах та її масову загибель.

Порушені ділянки річкового русла стають уразливими до поширення інвазивних видів, зокрема бичка-кругляка, окремих молюсків і ракоподібних. Їхня експансія посилює конкуренцію за кормову базу та середовище існування, витісняючи аборигенні види фауни Дністра.

Особливо складна ситуація може сформуватися в нижній течії річки, де дефіцит води загрожує пересиханням заплавних озер і плавнів. Це призводить до втрати ключових територій гніздування, відпочинку та живлення водоплавних птахів. Зниження рівня води в руслі також спричиняє пониження рівня ґрунтових вод у заплаві, наслідком чого стають усихання заплавних лісів, деградація луків і скорочення площ прибережної рослинності.

Коментар Інституту Дунайських досліджень

Ситуацію на Дністрі необхідно розглядати в ширшому контексті зростання водного дефіциту в басейнах великих річок Чорноморського регіону. Подібні процеси спостерігаються і в басейні Дунаю, де тривалі періоди маловодності вже впливають на стан водно-болотних угідь, судноплавство, роботу портів, виробництво електроенергії та функціонування систем водопостачання.

Дністер і Дунай мають різні масштаби та режими стоку, проте екологічний механізм кризи є подібним: зменшення водності посилює прогрівання води, дефіцит кисню, евтрофікацію, концентрацію забруднювальних речовин і деградацію заплавних екосистем. У нижніх течіях обох річок ці процеси додатково загрожують плавням, нерестовищам, водно-болотним угіддям і місцям перебування перелітних птахів.

Для України та Молдови критично важливим є узгоджене басейнове управління Дністром, засноване на гарантованому екологічному стоці, постійному моніторингу якості води та врахуванні потреб екосистем під час регулювання роботи водосховищ. Водночас досвід співробітництва держав у межах Міжнародної комісії із захисту річки Дунай може бути використаний для посилення транскордонної координації у басейні Дністра.

Маловодність уже не може розглядатися як короткострокове сезонне явище. В умовах зміни клімату вона стає системним фактором екологічної, соціальної, енергетичної та водної безпеки всього регіону. Тому реагування має передбачати не лише ситуативне регулювання водоскидів, а й формування спільної довгострокової політики адаптації басейнів Дністра і Дунаю до нових гідрологічних умов.