Румунія змінює розподіл стоку Дунаю, щоб зберегти роботу АЕС «Чернавода»

Румунська влада проводить надзвичайну гідротехнічну операцію на Дунаї, спрямовану на збільшення надходження води до систем охолодження атомної електростанції «Чернавода». Необхідність втручання виникла внаслідок тривалого обміління річки та наближення її витрат до історично мінімальних значень.

У понеділок, 3 серпня 2026 року, військові водолази Військово-морських сил Румунії здійснили контрольований підрив скелі Паржоая в районі рукава Бала. Для руйнування скельного утворення було використано близько 180 кілограмів вибухівки. Попередня спроба, проведена 2 серпня, не забезпечила необхідного зміщення породи, тому заряд було посилено. За повідомленнями румунських медіа, вибух дозволив зруйнувати значну частину скелі та покращити проходження води.

Мета операції полягає не у зміні русла Дунаю в цілому, а в оперативному перерозподілі водного стоку між рукавом Бала та Старим Дунаєм. Рукав Бала за умов низької водності відбирає значну частину потоку, тоді як водозабір АЕС «Чернавода» залежить від достатнього рівня води на основному судноплавному руслі.

Операція передбачає два взаємопов’язані етапи. Після усунення скельної перешкоди румунська влада планує сформувати тимчасову водовідвідну конструкцію. Для цього можуть бути контрольовано затоплені чотири баржі, завантажені каменем. Таке інженерне рішення має частково обмежити надходження води до рукава Бала й спрямувати більший обсяг стоку до ділянки Старого Дунаю та водозабірних споруд атомної електростанції.

Надзвичайні роботи проводяться на тлі різкого погіршення гідрологічної ситуації у всьому басейні Дунаю. За прогнозами румунських гідрологічних служб, витрата води на вході Дунаю до Румунії в районі Базіаша може знизитися приблизно до 1400–1450 кубічних метрів за секунду. Це майже втричі нижче за багаторічне середнє значення для серпня, яке становить близько 3900 кубічних метрів за секунду.

Низька водність уже вплинула на енергетичну систему Румунії. Один з двох енергоблоків АЕС «Чернавода» був виведений з експлуатації, тоді як для продовження роботи іншого блоку необхідно забезпечити стабільний приплив охолоджувальної води. Румунія також була змушена збільшувати імпорт електроенергії та запроваджувати заходи зі зниження споживання.

АЕС «Чернавода» використовує дунайську воду для відведення тепла від конденсаторів турбін. Технологічний процес потребує значних і відносно стабільних обсягів води, тому істотне зменшення водності безпосередньо впливає на можливість безпечної та безперервної роботи енергоблоків. У звітності оператора станції зазначається, що скорочення доступного обсягу охолоджувальної води може позначатися на нормальній роботі установки.

Наслідки обміління Дунаю мають регіональний характер. В Угорщині атомна електростанція «Пакш», яка забезпечує понад 40% виробництва електроенергії країни, була змушена різко скоротити потужність. Станом на 4 серпня станція продовжувала працювати приблизно на рівні 240 МВт, або близько 10% установленої потужності. Незначне підвищення рівня Дунаю тимчасово дозволило уникнути її повної зупинки, однак ризик припинення генерації зберігається.

Коментар Інституту Дунайських досліджень

Ситуація біля АЕС «Чернавода» демонструє, що обміління Дунаю перестало бути виключно екологічною або навігаційною проблемою. Воно безпосередньо трансформується у фактор енергетичної, економічної та інфраструктурної безпеки держав Дунайського регіону.

Контрольоване руйнування скелі й створення тимчасової водовідвідної споруди можуть дати необхідний короткостроковий результат, однак такі заходи є кризовою реакцією, а не довгостроковим розв’язанням проблеми. Їх застосування також потребує ретельного гідродинамічного моделювання, оскільки перерозподіл стоку між рукавами здатний впливати на судноплавні глибини, швидкість течії, перенесення наносів, стан заплавних екосистем і водозабезпечення розташованих нижче територій.

Особливої уваги потребує можливе затоплення барж із кам’яним матеріалом. Така конструкція фактично виконуватиме функцію тимчасової підводної дамби. Її параметри мають бути розраховані так, щоб не спричинити неконтрольованого розмивання дна, утворення небезпечних течій або довгострокових морфологічних змін русла.

Як вже зазначали експерти ІДД, події в Румунії та Угорщині підтверджують необхідність переходу від національного антикризового реагування до спільної дунайської політики адаптації до маловодних періодів. Вона має охоплювати узгоджене управління водними ресурсами, модернізацію систем охолодження великих енергетичних об’єктів, розвиток замкнених або гібридних циклів водокористування, координацію роботи гідроенергетики та створення єдиної системи раннього попередження про критичне зниження стоку.

Для України ця ситуація також має стратегічне значення. Обміління річки впливає на роботу портів Рені, Ізмаїл та Усть-Дунайськ, міжнародні транспортні коридори, експортні перевезення й екологічний стан дельти. Тому Україна має бути повноправним учасником формування спільних механізмів управління маловоддям у межах Міжнародної комісії із захисту річки Дунай та Стратегії Європейського Союзу для Дунайського регіону.

Нинішня криза показує, що Дунай слід розглядати як єдину природну, енергетичну й логістичну систему. Локальні інженерні рішення можуть тимчасово стабілізувати ситуацію на окремій ділянці, але стійкість усього регіону залежатиме від довгострокової координації між державами басейну, розвитку кліматично адаптованої інфраструктури та врахування прогнозованого збільшення частоти екстремально маловодних періодів.