Дунай тимчасово припинив міліти: Угорщина уникнула повної зупинки АЕС «Пакш» на кілька міліметрів

Угорщині вдалося тимчасово уникнути повної зупинки атомної електростанції «Пакш» після незначного підвищення рівня води в Дунаї. Уранці 4 серпня падіння рівня річки припинилося, а вода піднялася приблизно на 1,5 сантиметра, що дозволило зберегти в роботі останню турбіну єдиної угорської АЕС.

Про це повідомив прем’єр-міністр Угорщини Петер Мадяр. За його словами, близько 01:30 енергетичний об’єкт перебував лише за кілька міліметрів від повного відключення.

«Ми були всього за кілька міліметрів від повної зупинки АЕС “Пакш”, однак зниження рівня води припинилося, а до ранку він піднявся на 1,5 сантиметра», — зазначив очільник угорського уряду.

Станом на ранок 4 серпня остання з чотирьох турбін станції продовжувала безпечно працювати, виробляючи близько 240 МВт електроенергії. Це трохи більше ніж 10% установленої потужності АЕС, яка за нормальних умов має потужність близько 2 ГВт і забезпечує понад 40% виробництва електроенергії в Угорщині.

Протягом попереднього тижня потужність станції поступово знижували через рекордне обміління Дунаю, вода якого використовується для охолодження технологічного обладнання. Повна зупинка АЕС могла б змусити Угорщину істотно збільшити імпорт електроенергії та створити додаткове навантаження на регіональну енергосистему.

Угорський уряд звернувся до населення і промислових підприємств із проханням скоротити споживання електроенергії. До добровільних заходів економії долучилися понад 300 компаній. За оцінкою влади, це дозволило помітно зменшити навантаження на національну мережу, однак найближчі дні залишатимуться критичними через високу температуру повітря та відсутність значних опадів.

Гідрологічна ситуація залишається складною в усьому Центральному та Нижньому Подунав’ї. У Будапешті рівень Дунаю знижувався приблизно до 10 сантиметрів, що було нижче за попередній історичний мінімум 2018 року. Гідрологи не очікують сталого відновлення водності найближчими днями, тому нинішнє підвищення розглядається лише як короткочасна стабілізація.

Обміління Дунаю вже спричинило скорочення гідроенергетичного виробництва в Сербії, обмеження судноплавства, зменшення завантаження вантажних суден і серйозні проблеми для атомної енергетики Румунії. На АЕС «Чернавода» один енергоблок було зупинено, а для збереження роботи другого румунські військові здійснили контрольований підрив скель на рукаві Бала з метою перенаправлення частини водного потоку до основного русла Дунаю.

Коментар Інституту Дунайських досліджень

Тимчасове припинення падіння рівня води в Дунаї дозволило Угорщині уникнути негайної повної зупинки АЕС «Пакш», однак не усунуло системної загрози. Підвищення лише на 1,5 сантиметра свідчить про надзвичайно малий запас стійкості енергетичної інфраструктури перед гідрологічними коливаннями.

Ситуація показує, що традиційна модель експлуатації великих теплових і атомних електростанцій із прямою залежністю від річкової води стає дедалі вразливішою в умовах тривалих посух і зростання температури. Навіть незначні зміни рівня річки можуть визначати, чи залишатиметься в роботі об’єкт, який забезпечує майже половину національного виробництва електроенергії.

Водночас не слід інтерпретувати короткочасне підвищення води як завершення маловодного періоду. За відсутності значних опадів рівень Дунаю може знову почати знижуватися, а повна зупинка окремих енергоблоків залишатиметься реальною загрозою.

Криза навколо АЕС «Пакш» і «Чернавода» підтверджує необхідність розроблення спільної стратегії кліматичної адаптації для всього Дунайського басейну. Така стратегія має передбачати модернізацію систем охолодження атомних електростанцій, запровадження замкнених циклів водокористування, розвиток резервних генерувальних потужностей і координацію транскордонного управління водними ресурсами.

Для України ці події є безпосереднім попередженням. Подальше зниження водності Дунаю може одночасно впливати на портову логістику, судноплавство, екосистему дельти, водопостачання громад і стабільність регіонального енергетичного ринку.

Дунайська маловодність уже перетворилася з сезонного природного явища на комплексну проблему європейської безпеки. Її вирішення потребує не локальних кризових заходів, а довгострокової координації енергетичної, транспортної, водної та кліматичної політики держав басейну.