Румунія повернула до роботи 70-річну вугільну ТЕС для стабілізації енергосистеми

У Румунії відновила виробництво електроенергії теплова електростанція Парошень, розташована в повіті Хунедоара. Енергетичний об’єкт, перші блоки якого були введені в експлуатацію близько 70 років тому, залучили для покриття дефіциту потужності та підтримання стабільності національної енергосистеми.

ТЕС Парошень, що входить до складу енергетичного комплексу Valea Jiului, була запущена 3 серпня 2026 року. Її діючий енергоблок має встановлену потужність 150 МВт. На підприємстві сформовано запас приблизно 40 тисяч тонн кам’яного вугілля, що дозволяє станції працювати щонайменше протягом тижня.

Необхідність додаткової генерації виникла на тлі складної ситуації в енергетичному секторі Румунії. Посуха та низький рівень води в Дунаї негативно вплинули на роботу окремих об’єктів атомної й гідроенергетики, тоді як високі літні температури спричинили збільшення споживання електроенергії. За таких умов диспетчерські служби змушені залучати резервні та маневрові потужності, зокрема вугільні енергоблоки.

ТЕС Парошень була споруджена в середині 1950-х років для використання кам’яного вугілля, видобутого в долині Жіу. Нині на станції функціонує модернізований блок № 4 потужністю 150 МВт. На об’єкті раніше реалізовувалися проєкти з очищення димових газів, зокрема встановлення системи десульфуризації та модернізація систем видалення золи і шлаку.

Коментар Інституту Дунайських досліджень

Повернення ТЕС Парошень до енергосистеми демонструє суперечність між стратегічними цілями декарбонізації та практичними потребами енергетичної безпеки. В умовах дефіциту маневрових потужностей, посухи, скорочення гідрогенерації та затримок із введенням нових газових і відновлюваних об’єктів Румунія змушена зберігати можливість використання вугільної генерації.

Йдеться не про відмову від енергетичного переходу, а про необхідність формування достатнього резерву потужностей, здатних оперативно компенсувати коливання виробництва з атомних, гідроелектричних і відновлюваних джерел. Румунська влада вже порушувала перед Європейською комісією питання про продовження термінів експлуатації частини вугільних електростанцій через затримки з будівництвом потужностей, які мають їх замінити.

Для держав Дунайського регіону цей випадок є показовим. Зниження водності Дунаю дедалі сильніше впливає не лише на судноплавство та водозабезпечення, але й на виробництво електроенергії. Тому регіональна енергетична політика має одночасно передбачати прискорення декарбонізації, розвиток систем накопичення енергії, модернізацію міждержавних мереж та збереження резервної керованої генерації на перехідний період.

Інститут Дунайських досліджень наголошує, що кліматичні зміни перетворюють водність Дунаю на один із ключових факторів енергетичної безпеки Центральної та Південно-Східної Європи. Відповіддю має стати не ситуативне повернення застарілих об’єктів, а узгоджена регіональна стратегія, яка поєднуватиме енергетичний перехід із гарантіями надійності енергопостачання.