Словенська АЕС «Кршко» може скоротити виробництво через критично низький рівень води в Саві

Єдина атомна електростанція Словенії — АЕС «Кршко» — може бути змушена скоротити виробництво електроенергії, а за подальшого погіршення гідрологічної ситуації — поступово зупинити реактор. Причиною є надзвичайно низький рівень води та підвищення її температури в річці Сава, яка використовується для охолодження станції.

Станом на 4 серпня 2026 року АЕС продовжувала працювати на повній потужності. Оператор Nuklearna Elektrarna Krško повідомив, що для дотримання екологічних обмежень станція активно використовує систему градирень, яка забезпечує додаткове охолодження третього контуру. Водночас робота цього обладнання збільшує внутрішнє споживання електроенергії та знижує загальну ефективність виробництва.

АЕС «Кршко», розташована поблизу кордону з Хорватією, експлуатує один водо-водяний реактор під тиском. Станція забезпечує значну частину електроспоживання Словенії та Хорватії, які спільно володіють об’єктом і розподіляють вироблену ним електроенергію.

Відповідно до екологічних вимог, середньодобова температура Сави після змішування охолоджувальної води не повинна перевищувати 28 °C, а спричинене роботою станції добове підвищення температури річки має залишатися в межах 3 °C. Оперативні дані NEK свідчать, що станція поки працює з дотриманням установлених нормативів, однак резерв для подальшого нагрівання води скорочується.

Якщо витрата води в Саві продовжить знижуватися, а її температура зростатиме, оператор спочатку може обмежити видачу електроенергії в мережу. Повне зупинення реактора розглядається як крайній сценарій у разі, якщо градирні та скорочення потужності не дозволять виконувати екологічні обмеження.

Сава є найбільшою за водністю притокою Дунаю. Вона протікає територією Словенії, Хорватії, Боснії і Герцеговини та Сербії, впадаючи в Дунай у Белграді. Тому критичне обміління річки є складовою ширшої гідрологічної кризи, яка охопила значну частину Дунайського басейну.

Коментар Інституту Дунайських досліджень

Ситуація навколо АЕС «Кршко» засвідчує, що низька водність річок перетворюється з локальної екологічної проблеми на системний ризик для енергетичної безпеки Центральної та Південно-Східної Європи. Навіть атомна генерація, яка часто розглядається як стабільне й незалежне від погодних умов джерело енергії, залишається залежною від доступності водних ресурсів для охолодження.

Як неодноразово наголошували експерти ІДД, особливого значення ця проблема набуває в масштабах Дунайського басейну. Обмеження атомної генерації вже виникали в Угорщині та Румунії, де низький рівень Дунаю ускладнив охолодження АЕС «Пакш» і «Чернаводе». У Румунії обміління річки призвело до зупинення реакторів, тоді як Угорщина була змушена радикально скоротити виробництво на АЕС «Пакш».

Ризики для АЕС «Кршко» підтверджують, що водна та енергетична політика держав Дунайського регіону не можуть формуватися окремо. Управління річковими басейнами має враховувати потреби енергетики, судноплавства, водопостачання, сільського господарства та збереження екосистем.

Інститут Дунайських досліджень вважає, що країнам регіону необхідно розробити спільні механізми прогнозування критично низької водності, координації режимів роботи гідротехнічних та енергетичних об’єктів, а також взаємної підтримки національних енергосистем у періоди дефіциту генерації.

Стратегічною відповіддю повинна  стати модернізація систем охолодження, розвиток замкнених і маловодних технологій, створення накопичувачів електроенергії та посилення міждержавних енергетичних з’єднань. Без таких рішень кліматичні зміни дедалі частіше змушуватимуть країни Дунайського регіону вибирати між екологічними обмеженнями, безпекою енергопостачання та стабільністю національних економік.