Дунайські мультимодальні коридори: залізниця, автошляхи, порти та кордони як єдина транспортна система регіону

У межах Стратегії ЄС для Дунайського регіону розвивається флагманська ініціатива Danube Region Multimodal Corridors, спрямована на формування більш інтегрованої транспортної системи між країнами Дунайського макрорегіону. Її логіка полягає в тому, щоб зменшити фрагментованість перевезень, посилити зв’язки між залізничною, автомобільною, портовою та прикордонною інфраструктурою, а також створити умови для більш сталої, безпечної та конкурентної мобільності.

Ініціатива реалізується в межах EUSDR Priority Area 1b — Rail-Road-Air Mobility, яка зосереджена на покращенні мобільності та мультимодальності у сфері залізничного, автомобільного й авіаційного сполучення. Серед її завдань — підтримка функціонування мультимодальних коридорів TEN-T, розвиток ефективних терміналів у морських, річкових і сухих портах, а також краща інтеграція різних видів транспорту й логістичних сервісів до 2030 року.

У практичному вимірі йдеться не лише про будівництво окремих доріг або модернізацію залізниць. Концепція мультимодальних коридорів передбачає планування транспорту як єдиної мережі, де інфраструктура, логістичні хаби, міста, порти, прикордонні переходи та цифрові сервіси працюють узгоджено. Саме на стиках між країнами, видами транспорту та правовими режимами найчастіше виникають затримки, додаткові витрати й інфраструктурні розриви.

Особливе значення ініціатива має для зв’язків між Північною Адріатикою, Чорним морем і ширшим Дунайським регіоном. У документах EUSDR підкреслюється, що мережа мультимодальних коридорів має покращити сполучення між Northern Adriatic і Black Sea, а також посилити інтермодальні зв’язки з річковими та морськими портами макрорегіону.

Це особливо важливо для території, яка простягається від Чорного лісу до Чорного моря та перебуває на перетині європейських і глобальних торговельних маршрутів. Мультимодальні коридори повинні зменшити інфраструктурні, технологічні та адміністративно-правові бар’єри, підвищити доступність регіонів, спростити транскордонні операції та створити умови для зростання торгівлі, зайнятості й інвестицій.

До ініціативи залучається широке коло учасників: національні уряди, регіональні й місцеві органи влади, Європейська Комісія, міжнародні фінансові інституції, зокрема Європейський інвестиційний банк, Світовий банк і ЄБРР, а також міжнародні організації, профільні платформи та громадський сектор. Такий формат важливий, оскільки транспортні коридори не можуть бути ефективними лише в межах однієї держави — вони потребують спільного планування, синхронізації стандартів і узгоджених інвестицій.

Окремий акцент робиться на поєднанні «твердих» інфраструктурних проєктів із «м’якими» інструментами: спільними стандартами, цифровими рішеннями, заходами безпеки, екологічними підходами та розвитком чистішої мобільності. У цьому сенсі мультимодальні коридори розглядаються не лише як транспортна інфраструктура, а як інструмент економічної інтеграції, кліматичної трансформації та регіональної стійкості.

Для України така ініціатива має безпосереднє значення. Українські дунайські порти, прикордонні переходи з Румунією та Молдовою, залізничні й автомобільні маршрути Придунав’я дедалі більше включаються до ширшої європейської логістичної системи. У цьому контексті Рені, Ізмаїл, Усть-Дунайськ, напрямки на Орлівку — Ісакчу, Рені — Джурджулешти — Галац, а також залізничні та автомобільні зв’язки з Констанцою можуть розглядатися не як периферійні елементи, а як частина майбутньої мультимодальної архітектури Дунайсько-Чорноморського простору.

Коментар Інституту Дунайських досліджень

Ініціатива Danube Region Multimodal Corridors є важливою не лише для транспортної політики Європейського Союзу, а й для стратегічного позиціонування українського Придунав’я. Вона демонструє перехід від логіки окремих інфраструктурних об’єктів до логіки функціональних коридорів, у межах яких порт, залізниця, автомобільна дорога, пункт пропуску, логістичний термінал і цифровий сервіс мають працювати як єдиний механізм.

Для України це означає необхідність розглядати Дунайський напрям не тільки як кризову альтернативу морській логістиці, сформовану в умовах війни, а як довгостроковий європейський транспортний простір. Саме тут можуть поєднуватися інтереси експорту, імпорту, транзиту, відновлення регіональної економіки та інтеграції до TEN-T.

Експерти ІДД звертають увагу, що українське Придунав’я має потенціал стати одним із ключових вузлів на перетині Чорноморського, Дунайського та Балканського напрямів. Однак для цього потрібна не лише модернізація портової інфраструктури, а й синхронний розвиток під’їзних автошляхів, залізничних переходів, прикордонних сервісів, інтермодальних терміналів і систем цифрового управління вантажопотоками.

Особливу роль у цьому процесі можуть відіграти проєкти, пов’язані з покращенням зв’язності між українськими портами на Дунаї, румунською портовою системою, Молдовою та коридорами ЄС. Ідеться про практичне формування транспортної географії, у якій Рені, Ізмаїл, Усть-Дунайськ, Джурджулешти, Галац і Констанца можуть бути елементами взаємодоповнюваної, а не лише конкурентної логістичної системи.

Директор Інституту Дунайських досліджень Віталій Барвіненко:

«Danube Region Multimodal Corridors — це саме той підхід, який потрібен українському Придунав’ю. Ми маємо перейти від точкової модернізації окремих доріг, портів чи пунктів пропуску до створення повноцінної мультимодальної системи, інтегрованої з TEN-T, румунською та молдовською інфраструктурою, а також із ширшим простором Дунайського регіону. Для України це питання не лише логістики, а й економічної стійкості, безпеки кордонів, регіонального розвитку та реальної європейської інтеграції».