Дунайські порти Рені та Ізмаїл можуть забезпечувати лише 15–20% українського експорту: логістичні обмеження посилюють тиск на аграрний сектор

Українські дунайські порти Рені та Ізмаїл залишаються важливими альтернативними маршрутами експорту аграрної продукції, однак їхня пропускна спроможність не дозволяє повністю компенсувати скорочення перевезень через глибоководні порти Чорного моря.

За оцінкою комерційної директорки агрохолдингу HarvEast Олени Шелест, порти Рені та Ізмаїл можуть забезпечувати близько 15–20% загальних обсягів українського експорту. Про це повідомляє Ukrainian Shipping Magazine із посиланням на Associated Press.

За даними Lloyd’s List Intelligence, у серпні 2026 року до українських чорноморських портів зайшло лише 21 судно, що приблизно на 90% менше порівняно з аналогічним періодом минулого року. Основними чинниками скорочення судноплавства залишаються російські атаки, зростання вартості страхування та високі безпекові ризики.

Водночас дунайська логістика стикається з додатковими обмеженнями через обміління річки та черги на Сулінському каналі. За словами директора з торгівлі компанії «Нібулон» Володимира Славінського, через низький рівень води завантаження барж скоротилося з 1500 до 800–900 тонн.

Унаслідок цього суттєво зросла собівартість перевезень. Зокрема, транспортування тонни кукурудзи з центральної України до Іспанії, яке раніше коштувало до 50 доларів, нині може сягати 150 доларів.

Подорожчання логістики створює додаткові фінансові ризики для аграрних виробників, обмежуючи їхні можливості інвестувати у наступний посівний сезон.

Коментар Інституту Дунайських досліджень

Ситуація підтверджує стратегічну роль дунайських портів у забезпеченні стійкості українського експорту, водночас демонструючи структурні обмеження транспортної системи Нижнього Дунаю.

На думку ІДД, головною проблемою залишається не лише недостатня пропускна спроможність окремих портів, а й залежність усієї логістичної системи від гідрологічних умов, можливостей Сулінського каналу та ефективності транскордонної координації.

Зростання транспортних витрат безпосередньо впливає на конкурентоспроможність української аграрної продукції на міжнародних ринках. Особливо небезпечним є перенесення логістичних витрат на сільськогосподарських виробників, що може обмежувати інвестиції у виробництво та негативно впливати на майбутні врожаї.

Пріоритетними напрямами мають стати модернізація портів Рені та Ізмаїл, розвиток залізничної інфраструктури, збільшення пропускної спроможності Сулінського каналу та запровадження ефективніших механізмів координації судноплавства між Україною, Румунією і Молдовою.

Особливого значення набуває формування інтегрованого Нижньодунайського логістичного кластера за участю портів Ізмаїла, Рені, Галаца, Бреїли та Джурджулешт, здатного забезпечити ефективний перерозподіл вантажопотоків і підвищити стійкість регіональної транспортної системи.

Дунайські порти необхідно розглядати не лише як альтернативний маршрут в умовах війни, а як стратегічний елемент довгострокової інтеграції України до європейської транспортної мережі TEN-T.