Фрахт для малотоннажних перевезень зерна з українських дунайських портів знизився на тлі слабкого попиту

Станом на середину травня на фрахтовому ринку Чорного моря зберігається низька активність: кількість нових заявок на перевезення вантажів залишається обмеженою, особливо у сегменті малотоннажного флоту типу coaster. На цьому тлі посилився дисбаланс між наявним вільним тоннажем і пропозицією вантажів, що змусило судновласників поступатися у ціні. За даними ASAP Agri, ставки фрахту для «костерів» на перевезення зернових з України знизилися на 1–2 дол./т залежно від напрямку.

Фрахтовий відділ Atria Brokers оцінює ставку на перевезення 6 тис. тонн кукурудзи з українських дунайських портів до східного узбережжя Італії на рівні 41–42 дол./т, що приблизно на 1 дол./т нижче, ніж тижнем раніше. Водночас у сегменті більших партій — зокрема для відвантаження 30 тис. тонн кукурудзи з українських глибоководних портів до східного узбережжя Італії — ставка залишається на рівні близько 25 дол./т.

Для українських дунайських портів така динаміка має подвійне значення. З одного боку, здешевлення фрахту може покращити короткострокову економіку експорту зернових партій невеликого обсягу, особливо для вантажовідправників, які працюють через Ізмаїл, Рені та Усть-Дунайськ. З іншого боку, падіння ставок є не лише позитивним ціновим сигналом, а й індикатором недостатньої вантажної бази та обмеженої ринкової активності у Чорноморсько-Дунайському басейні.

Коментар ІДД

На думку експертів Інституту Дунайських досліджень, нинішнє зниження ставок у сегменті coaster не слід розглядати лише як локальне здешевлення перевезень. Воно відображає більш глибоку структурну проблему: дунайська логістика України після пікового навантаження 2022–2023 років поступово входить у фазу жорсткішої конкуренції з глибоководними портами, румунською портовою системою та альтернативними залізнично-морськими маршрутами.

Для портів Придунав’я ключовим завданням стає не лише збереження транзитної та експортної ролі, а й підвищення якості логістичної пропозиції: швидкість обробки вантажів, передбачуваність тарифів, доступність флоту, залізнична та автомобільна підв’язка, а також інтеграція з портами Румунії, Молдови та Середземноморського напряму.

Зниження фрахту на кілька доларів за тонну може тимчасово підтримати конкурентоспроможність експортерів, але стратегічна стійкість дунайського напрямку залежатиме від іншого — від здатності сформувати стабільну вантажну базу, модернізувати інфраструктуру та перейти від кризової логістики до системного розвитку Дунайського транспортного коридору України.