Молдова може скористатися європейським попитом на біодизель

Європейський попит на біодизель створює нові можливості для Молдови як постачальника ріпаку та інших олійних культур. Це стало одним із ключових висновків 25-ї Міжнародної конференції «Fat & Oil Industry 2026 — European Edition», яка відбулася 18–19 червня у Варні.

У форумі взяли участь представники молдавського аграрного та олійно-жирового сектору, зокрема директор Асоціації експортерів зерна Agrocereale Юрій Рижа, представники Donau Soja та профільних підприємств.

Головний висновок дискусій полягає в тому, що ринок рослинних олій змінює свою логіку. Якщо раніше ключовим фактором був обсяг урожаю олійних культур, то тепер дедалі більшу роль відіграє попит на відновлювану енергію, зокрема біодизель.

Для Молдови це має практичне значення. Міжнародні аналітики дедалі частіше розглядають країну як важливого постачальника ріпаку на європейський ринок поряд з Україною, Канадою та Австралією. Причина — структурний дефіцит у ЄС: виробництво ріпаку та ріпакової олії зростає, але не встигає за попитом на сировину для біодизеля.

У сезоні 2026/27 років виробництво ріпаку в ЄС і Великій Британії оцінюється приблизно у 22 млн тонн, тоді як імпорт може становити 5,9–6,6 млн тонн. Використання ріпакової олії для виробництва біодизеля, за прогнозами, перевищить 7 млн тонн.

Водночас зростання попиту підтримує ціни. За оцінками Юрія Рижі, ціна ріпакової олії в Європі за останній рік зросла приблизно на 25% — з 1 тис. євро до майже 1,3 тис. євро за тонну. Позитивна динаміка спостерігається також на ринку соняшникової та соєвої олії.

Разом із тим виробники стикаються зі зростанням витрат. Подорожчання природного газу впливає на вартість азотних добрив, що особливо важливо для ріпаку як технологічно вимогливої культури. За прогнозами, у 2026 році глобальний індекс цін на добрива може зрости приблизно на 31%, а ціна карбаміду — майже на 60%.

Додатковим фактором для Молдови стає активний попит з боку Туреччини та Балкан. Турецька переробна промисловість нарощує закупівлі олійної сировини з Румунії, Болгарії, Молдови та України. Болгарія також потребує імпорту, оскільки її переробні потужності суттєво перевищують внутрішнє виробництво сировини.

Коментар Інституту Дунайських досліджень

В Інституті Дунайських досліджень зазначають, що зростання попиту на біодизель відкриває для Молдови, України, Румунії та Болгарії нові можливості, але водночас підвищує вимоги до аграрної політики, логістики та переробки.

«Для країн Дунайсько-Причорноморського регіону важливо не обмежуватися роллю постачальників сировини. Значно більшу додану вартість можуть створювати переробка, зберігання, портова логістика та інтеграція аграрного сектору до європейських ланцюгів біоенергетики», — зазначають в Інституті Дунайських досліджень.

В ІДД підкреслюють, що Дунай може відіграти важливу роль як транспортний коридор для експорту олійних культур і рослинних олій до ЄС, Туреччини та інших ринків. Для цього необхідні прогнозована тарифна політика, ефективна перевалка, розвиток портової інфраструктури та координація митних процедур.