Трансбалканський газопровід переходить на нові правила: що це означає для Молдови та України

З 1 жовтня 2026 року транспортування газу маршрутом Греція–Болгарія–Румунія–Молдова–Україна має стати простішим завдяки подальшому впровадженню європейських правил бронювання та розподілу міждержавних потужностей.

Йдеться насамперед про гармонізацію процедур між операторами газотранспортних систем, використання стандартних продуктів потужності та поступове усунення регуляторних бар’єрів, які досі знижували комерційну привабливість Трансбалканського маршруту.

З 1 жовтня український оператор ГТС запроваджує аукціони об’єднаної потужності на міждержавних точках з’єднання для різних часових продуктів, включно з місячними, добовими та внутрішньодобовими. Такий механізм передбачає узгоджене бронювання потужності на обох сторонах кордону в межах єдиної процедури та є частиною інтеграції українського газового ринку з правилами ЄС.

Аналогічні стандартизовані механізми діють у Болгарії, де через Regional Booking Platform пропонуються річні, квартальні, місячні, добові та внутрішньодобові продукти гарантованої та переривчастої потужності. Для газового року 2026–2027 Bulgartransgaz уже оприлюднив відповідні умови та тарифи.

Трансбалканський газопровід історично використовувався для транспортування російського газу з півночі на Балкани та до Туреччини. Сьогодні його інфраструктура може працювати у зворотному напрямку — транспортувати газ із Греції через Болгарію та Румунію до Молдови й України.

Потенційними джерелами такого газу є СПГ, що надходить через грецькі термінали, а також азербайджанський газ. Для Молдови це створює додатковий маршрут постачання поряд із газопроводом Ясси–Унгени–Кишинів та потенційно зменшує залежність від окремих напрямків імпорту.

Водночас нові правила самі по собі не гарантують різкого збільшення обсягів транспортування. Ключовим залишається питання вартості. Трансбалканський маршрут проходить через декілька газотранспортних систем, тому його кінцева комерційна привабливість залежить від сукупних тарифів, вартості бронювання потужностей та координації між операторами.

Саме високі транспортні витрати раніше були одним із чинників низького завантаження маршрутів Вертикального газового коридору. Тому фактичний ефект нової моделі можна буде оцінити вже після початку газового року 2026–2027 — за обсягами заброньованих потужностей та фізичного транспортування газу.

Коментар Інституту Дунайських досліджень

Для Молдови та України значення змін полягає не стільки у появі нового трубопроводу, скільки у спробі перетворити вже існуючу інфраструктуру на повноцінний конкурентний коридор.

Фізична можливість транспортувати газ із Греції через Болгарію, Румунію та Молдову існує вже давно. Основною проблемою залишалася економіка маршруту: складна система послідовного бронювання та сукупні тарифи могли робити альтернативні поставки дорожчими за інші варіанти.

Перехід до більш узгоджених європейських правил зменшує адміністративні та торговельні бар’єри, але вирішальним показником буде не сама зміна регулювання, а реальна вартість доставки однієї мегават-години газу до Молдови та України.

Для Молдови Трансбалканський напрямок має особливе стратегічне значення, оскільки розширює географію потенційних джерел постачання. Разом із Ясси–Унгени–Кишинів він створює основу для моделі, за якої країна може отримувати газ із різних напрямків залежно від ціни та ситуації на європейському ринку.

Для України цей маршрут може стати ще одним південним каналом доступу до європейського газового ринку та СПГ. У перспективі його значення може зрости й у контексті формування нового газового балансу Чорноморського регіону, зокрема після введення нових джерел видобутку в Румунії.

Тому головне питання після 1 жовтня — чи зможуть регуляторна гармонізація та тарифні рішення перетворити Трансбалканський маршрут із технічно доступної інфраструктури на регулярно використовуваний комерційний газовий коридор.