Молдова запроваджує надзвичайний стан в енергетичній та гідрологічній сферах на 60 днів

Парламент Республіки Молдова схвалив запровадження на загальнонаціональному рівні надзвичайного стану в енергетичній та гідрологічній сферах строком на 60 днів. Режим діятиме з 26 вересня. Рішення підтримали 54 депутати після приблизно п’ятигодинного обговорення.

Прем’єр-міністр Васіле Тофан пояснив необхідність такого рішення одночасним посиленням кількох взаємопов’язаних ризиків напередодні холодного сезону — нестабільністю енергетичних ринків, проблемами із забезпеченням паливом, ситуацією в енергосистемі України та тривалим дефіцитом води у басейнах Дністра і Пруту. За оцінкою уряду, надзвичайний стан має передусім превентивний характер і повинен дати державним органам можливість оперативніше реагувати на можливі порушення постачання енергії, пального та води.

За даними уряду Молдови, країна вже законтрактувала понад 90% необхідного на холодний сезон природного газу, однак частина закупівель прив’язана до європейських біржових котирувань. У першій половині вересня ціна газу на хабі TTF сягала близько 84 євро за МВт·год, що приблизно на 50% перевищувало орієнтир, закладений у чинний тариф.

Окремий блок ризиків пов’язаний із водними ресурсами. За інформацією молдовського уряду, останніми тижнями середній приплив води до Дністровського водосховища становив близько 22 м³/с, тоді як необхідно підтримувати скиди щонайменше на рівні 60 м³/с. Через посуху виробництво електроенергії на гідровузлі Костешть на Пруті скоротилося приблизно на 55%. Низька водність Дунаю також обмежує гідроенергетичний потенціал регіону.

Енергетична ситуація додатково залежить від стану української енергосистеми. За оцінками Кишинева, у зимові пікові години Молдові може знадобитися імпорт близько 400–450 МВт електроенергії, тоді як гарантована потужність інтерконектора з Румунією становить приблизно 360 МВт. Частину дефіциту передбачається покривати через Україну, можливості якої залежать від стану енергетичної інфраструктури в умовах російських атак.

Опозиційні фракції виступили проти рішення, критикуючи тривале використання надзвичайних режимів та розширені повноваження виконавчої влади. Зокрема, депутат ПСРМ Петру Бурдужа заявив, що уряд мав би представити довгостроковий план подолання енергетичних і водних проблем. Представники парламентської більшості, зі свого боку, наголошували на зовнішньому характері значної частини ризиків та необхідності зберегти можливість швидкого реагування держави.

Коментар Інституту Дунайських досліджень

У ситуації навколо Молдови принциповим є те, що енергетичний і гідрологічний компоненти вперше настільки очевидно розглядаються владою як елементи однієї системної кризи.

Дефіцит води вже не є виключно екологічною проблемою. Менша водність Дністра, Пруту та Дунаю означає одночасно скорочення можливостей гідроенергетики, зростання навантаження на інші джерела генерації, ризики для водопостачання великих міст та додаткову залежність від транскордонної енергетичної інфраструктури.

Особливо показовим є зв’язок між ситуацією на Дністрі та енергетичною безпекою. Коли приплив до Дністровського водосховища суттєво нижчий за обсяги необхідних скидів, виникає питання не лише про стан екосистеми нижнього Дністра, а й про довгостроковий баланс між водопостачанням, екологічними потребами та виробництвом електроенергії.

Для всього Дунайсько-Дністровського регіону це свідчить про формування нової моделі ризиків, де вода, електроенергія, паливо та транскордонна інфраструктура дедалі більше залежать одне від одного. Аварія або дефіцит в одному секторі здатні швидко створити проблеми в інших.

Саме тому ситуацію в Молдові доцільно розглядати не як окрему національну кризу, а як частину ширшого регіонального процесу. Маловоддя Дунаю та Дністра, вразливість української енергосистеми, залежність Молдови від імпорту електроенергії та необхідність стабільної роботи транскордонних мереж фактично формують єдиний комплекс водно-енергетичної безпеки.

На думку Інституту Дунайських досліджень, найближчий холодний сезон стане важливим випробуванням для здатності України, Молдови та Румунії координувати управління не окремими ресурсами, а взаємопов’язаною системою «вода — енергетика — критична інфраструктура».