У Дунаї поблизу Дунауйвароша знайшли майже неушкоджену статую римської доби

У районі угорського міста Дунауйварош із Дунаю підняли майже повністю збережену кам’яну статую римської доби вагою кілька сотень кілограмів. Знахідка стала частиною серії археологічних відкриттів, зроблених на тлі надзвичайно низького рівня води в річці.

Статую виявили співробітники компанії Dunai Industrial Diving Ltd. під час підводних пошукових робіт на складній для занурень ділянці Дунаю. Через значну вагу артефакту до його підняття залучили додаткову допомогу, зокрема членів добровільної пожежної служби Пентеле.

Особливу цінність знахідки становить її стан збереження — статуя дійшла до нашого часу майже неушкодженою.

Останніми тижнями в цьому районі було знайдено й низку інших артефактів римської доби. Серед них — вівтарний камінь, присвячений Юпітеру, фрагмент іншого вівтаря, який, ймовірно, був присвячений богу Сонця, декоративний кам’яний елемент із виноградною лозою та фрагмент надгробка зі слідами первісної зеленої фарби.

З напису на надгробку вдалося встановити, що його замовив чоловік на ім’я Марк Аврелій, імовірно для себе та членів своєї родини.

Велика кількість знахідок пов’язана з історією цієї території. У римську добу в районі сучасного Дунауйвароша розташовувалася Інтерціза (Intercisa) — військовий табір і цивільне поселення на дунайському кордоні Римської імперії. Поселення виникло у I столітті та особливо активно розвивалося наприкінці II — у III столітті.

Надзвичайно низький рівень води в Дунаї сьогодні відкриває ділянки, які раніше були приховані під водою, що створює нові можливості для археологічних досліджень.

Коментар Інституту Дунайських досліджень

В Інституті Дунайських досліджень зазначають, що знахідки поблизу Дунауйвароша демонструють ще один вимір нинішньої маловодності Дунаю — її вплив на культурну та археологічну спадщину річкового басейну.

«Низький рівень Дунаю зазвичай розглядається насамперед як проблема для судноплавства, портів, енергетики та водопостачання. Водночас зміна гідрологічного режиму робить доступними ділянки, які десятиліттями або століттями перебували під водою.

Серія знахідок біля Дунауйвароша особливо важлива, оскільки йдеться не про один артефакт, а про цілий комплекс пам’яток, пов’язаних із життям римської Інтерцізи. Вони дають можливість краще досліджувати релігійні практики, поховальну культуру та повсякденне життя населення римської Паннонії.

Водночас оголення таких ділянок створює ризики швидкого руйнування артефактів та їх несанкціонованого вилучення. Тому Дунай необхідно розглядати не лише як транспортний та природний коридор, але й як єдиний простір культурної спадщини, що потребує транскордонного моніторингу та співпраці».

На думку ІДД, повторювані періоди екстремально низької водності можуть зробити питання підводної та прибережної археологічної спадщини окремим напрямом співробітництва дунайських держав.