Дністер переходить у режим водного дефіциту: публічних заяв може стати менше, але проблема не зникає

Чергове засідання молдовсько-української Комісії зі сталого використання та охорони басейну річки Дністер планується на листопад. Водночас у разі різкої зміни гідрологічної ситуації сторони можуть повернутися до переговорів раніше. Про це повідомляють молдовські медіа з посиланням на директора Eco-TIRAS, члена Комісії Іллю Тромбіцького.

Головна проблема при цьому залишається незмінною: води у верхній частині басейну критично мало.

За даними Українського гідрометеорологічного центру, у вересні приплив до Дністровського водосховища становив лише 24–31 м³/с. 17 та 20 вересня було зафіксовано мінімальний середньодобовий приплив за весь період існування водосховища — 24 м³/с, або близько 11% норми. Прогноз на жовтень також залишається несприятливим: очікуваний середній приплив становитиме лише 20–40 м³/с.

Таким чином, ситуація розвивається за сценарієм, про який ІДД писав протягом останніх місяців. Наприкінці липня Україна та Молдова погоджували скид на рівні 85 м³/с, у серпні — 75 м³/с, а наприкінці серпня його було знижено до 60 м³/с. У середині вересня українська сторона вже пропонувала перейти фактично до «притокового» режиму — близько 22 м³/с, однак тоді Молдова виступила проти настільки різкого скорочення.

Наприкінці вересня цей перехід фактично став неминучим. Українська сторона офіційно заявила, що через критично низьку водність Дністра робота гідровузла переводиться на притокові витрати. При цьому Київ наголошує, що заздалегідь поінформував молдовську сторону та продовжує постійну координацію з Кишиневом.

Причина — вже не лише необхідність зберегти запас води у водосховищі. Низький рівень створює безпосередні проблеми для питного водопостачання українських населених пунктів. У Чернівцях та Новодністровську вода подається погодинно, а водозабір Хотина працює у складних умовах і потребує постійного контролю.

У Молдові ситуацію також оцінюють як складну. Наприкінці вересня Міністерство довкілля повідомляло, що рівень Дністровського водосховища опустився приблизно до 111 метрів, тобто більш ніж на 10 метрів нижче звичайного рівня. При цьому питне водопостачання населення Молдови наразі забезпечується, а водозабори перебувають під постійним моніторингом.

Окремою темою стала дискусія щодо критичних рівнів водосховища. Ілля Тромбіцький заявляє про необхідність технічного пояснення, чому в нинішніх умовах українська сторона орієнтується приблизно на позначку 112 метрів. Водночас чинні українські правила експлуатації Дністровського комплексного гідровузла дійсно визначають рівень мертвого об'єму Дністровського водосховища на позначці 102,5 м.

Однак ці показники не варто ототожнювати. Формальний рівень мертвого об'єму характеризує технічні параметри водосховища, тоді як нинішні обмеження пов'язані передусім із можливістю стабільної роботи питних водозаборів та забезпечення населення водою вже при значно вищих позначках.

Коментар ІДД

Експерти Інституту зазначають, що проблема Дністра навряд чи зникне з міждержавного порядку денного — швидше вона переходить із фази публічної дискусії у фазу оперативного кризового управління.

Попередні місяці показали послідовне звуження простору для компромісу: 85 → 75 → 60 м³/с, а тепер — фактичний перехід до режиму, за якого скид визначається реальним припливом води.

Важливо й те, що суперечність між Україною та Молдовою не зводиться до питання, «хто отримує більше води». Україна повинна забезпечити роботу власних питних водозаборів і не допустити подальшого критичного виснаження водосховища. Для Молдови ключовими залишаються стабільність водопостачання та збереження екосистем нижнього Дністра.

Тому зменшення кількості публічних заяв саме по собі не означатиме, що проблема вирішена. Навпаки, за прогнозованого припливу лише 20–40 м³/с у жовтні Дністер входить у період, коли рішення дедалі більше визначатимуться фізичною наявністю води, а не можливістю домовитися про бажаний обсяг скиду.

Для двох держав це ще раз актуалізує необхідність переходу від ситуативного погодження скидів до довгострокових сценаріїв управління басейном: із чіткими алгоритмами дій для різних рівнів водності, захистом питного водопостачання, екологічними мінімумами та постійним обміном гідрологічними даними.

Саме такий механізм може зменшити ризик того, що кожен новий період екстремального маловоддя перетворюватиметься одночасно на водну, екологічну та міждержавну кризу.