Дунайський маршрут може перетворити Сербію на логістично-промисловий вузол між Україною, Балканами та ЄС

Сербія має потенціал стати одним із ключових логістичних і промислових центрів на перетині українських вантажопотоків, ринків Західних Балкан та Європейського Союзу. Такий підхід окреслив президент Торгово-промислової палати Сербії Марко Чадеж, наголосивши на стратегічному значенні Дунайського маршруту для переорієнтації української торгівлі в умовах воєнних та післявоєнних викликів.

За його словами, використання водного маршруту від українських дунайських портів Ізмаїл та Рені до сербських портів і далі — до інтермодальних терміналів — може забезпечити ефективне перенаправлення українських товарів на ринки Центральної Європи, Західних Балкан та Адріатичного регіону.

Окремо Марко Чадеж підкреслив, що Сербія може виступати не лише як транзитна територія, а і як майданчик для створення доданої вартості. Йдеться про можливість переробки, комплектації, пакування або промислового доопрацювання української сировини та напівфабрикатів перед їх подальшим виходом на зовнішні ринки.

У цьому контексті важливого значення набувають інтермодальна логістика, розвиток вільних економічних зон, портової інфраструктури та промислових майданчиків. Сербія може стати виробничою і технологічною базою для українських компаній, які прагнуть посилити свою присутність на ринках Західних Балкан, ЄС, Азії та Африки.

Також сербський бізнес розглядає можливість участі у післявоєнній відбудові України. Потенційними напрямами співпраці названо відновлення транспортної інфраструктури, енергетичних об’єктів, житлового фонду та промислових підприємств. Сербські компанії вже демонструють інтерес до постачання продукції та участі в проєктах, зокрема в енергетичному секторі.

Коментар ІДД

Для України розвиток Дунайського маршруту в напрямку Сербії має значення, що виходить за межі звичайної логістичної альтернативи. Йдеться про формування нового просторово-економічного коридору, який може поєднати українські дунайські порти, сербські транспортно-промислові вузли, ринки Західних Балкан і транспортну систему ЄС.

Особливо важливим є те, що сербська сторона розглядає Дунай не лише як канал перевезення вантажів, а як основу для промислової кооперації. Такий підхід відповідає сучасній логіці розвитку транспортних коридорів у Європі, де портова, залізнична, автомобільна, складська та виробнича інфраструктура мають працювати як єдина система створення вартості.

Для українського Придунав’я це відкриває декілька практичних можливостей. По-перше, порти Ізмаїл і Рені можуть посилити свою роль як вихідні точки для вантажопотоків у напрямку Балкан. По-друге, українські компанії можуть отримати додаткові можливості для диверсифікації маршрутів експорту та імпорту. По-третє, формується потенціал для нових виробничо-логістичних ланцюгів, у яких українська сировина або напівфабрикати можуть проходити частину технологічної обробки ближче до цільових ринків.

Водночас реалізація такого сценарію потребує системної координації. Необхідними є узгодження тарифної політики, розвиток річкової та портової інфраструктури, покращення митних процедур, цифровізація логістичних операцій та інтеграція українських дунайських портів із ширшими європейськими й балканськими транспортними мережами.

Інститут Дунайських досліджень вважає, що українсько-сербський напрям може стати одним із важливих елементів післявоєнної економічної інтеграції України з Південно-Східною Європою. У цьому контексті Дунай має розглядатися не лише як транспортна артерія, а як платформа для нової моделі регіонального партнерства, промислової кооперації та відновлення економічної стійкості України.