Охоронювані дунайські осетри залишаються під загрозою знищення через браконьєрство

Попри законодавчі заборони та посилення контролю за торгівлею продукцією з осетрових, незаконний вилов цих рідкісних риб залишається поширеним явищем у регіоні Нижнього Дунаю, що охоплює Болгарію, Румунію та Україну.

Про це йдеться у новому звіті Всесвітнього фонду природи — WWF, який містить одну з найповніших оцінок масштабів браконьєрства та незаконної торгівлі осетровими в Дунайському регіоні.

За даними дослідження, протягом 2016–2025 років у задокументованих випадках злочинів проти дикої природи постраждали щонайменше 3366 осетрів. Правоохоронні органи також вилучили не менше 263 кілограмів незаконної чорної ікри, близько 6,5 тонни м’яса осетрових, цілі туші риб та значну кількість заборонених рибальських знарядь.

Водночас у WWF наголошують, що наведені показники відображають лише мінімальну кількість підтверджених випадків. Реальний масштаб незаконного промислу може бути значно більшим, оскільки частина правопорушень залишається невиявленою, незареєстрованою або не потрапляє до офіційної статистики.

Експерти зазначають, що правова база для захисту осетрових у країнах Нижнього Дунаю загалом сформована, однак її практична реалізація залишається недостатньо ефективною.

Керівниця Ініціативи WWF з питань осетрових Беате Стрібель пояснила, що дикий осетер та продукція з нього, насамперед чорна ікра, мають високу комерційну цінність. Водночас ризик виявлення незаконного вилову та застосування реального стримувального покарання часто залишається порівняно низьким.

Проблема має також соціально-економічний і культурний вимір. Упродовж десятиліть вилов осетрових був частиною традиційного рибальства та важливим джерелом доходу для багатьох громад уздовж Дунаю. Саме тому законодавчі заборони без створення альтернативних джерел зайнятості та доходу не завжди забезпечують припинення незаконного промислу.

Правоохоронні та природоохоронні органи стикаються і з практичними труднощами. Браконьєрський вилов часто здійснюється вночі, у віддалених або важкодоступних ділянках річки. Заборонені снасті можуть тривалий час залишатися під водою, що ускладнює їх виявлення. Додатковими проблемами є нестача персоналу, спеціального обладнання, плавзасобів, пального та фахових знань.

Стан популяцій дунайських осетрових залишається критичним. Із шести місцевих видів, які історично мешкали в Дунаї, два вже зникли з регіону. Білуга, російський осетер та севрюга класифікуються як види, що перебувають під критичною загрозою зникнення, а стерлядь — як вид, що перебуває під загрозою.

Для збереження осетрових природоохоронці закликають відновлювати річкові середовища існування та міграційні шляхи, посилювати контроль і відповідальність за браконьєрство, розвивати науково обґрунтовані програми зариблення та поглиблювати транскордонну взаємодію між правоохоронними і природоохоронними органами.

Коментар Інституту Дунайських досліджень

Ситуація з дунайськими осетровими демонструє, що формальна наявність законодавчих заборон сама по собі не гарантує збереження рідкісних видів. Осетер є мігруючою рибою, життєвий цикл якої охоплює морські, дельтові та річкові екосистеми кількох держав. Тому ефективна охорона популяції неможлива виключно в межах національної юрисдикції однієї країни.

Для України питання захисту осетрових має особливе значення, оскільки українська частина дельти Дунаю є одним із ключових природних середовищ для міграції, нересту та відновлення популяцій цих риб. Водночас війна, обмежені можливості екологічного контролю, ризики для прикордонної інфраструктури та посилення навантаження на річкову екосистему створюють додаткові загрози.

Експерти Інституту Дунайських досліджень вже неодноразово зазначали, що державам Нижнього Дунаю необхідно перейти від фрагментарних заходів до єдиної регіональної системи захисту осетрових. Вона має передбачати спільний обмін оперативною інформацією, координацію рейдів і розслідувань, уніфікований облік правопорушень, генетичну ідентифікацію походження вилученої продукції, контроль ринків збуту та інтернет-торгівлі.

Також, на думку експертів, окремим напрямом має стати підтримка рибальських громад. Без програм альтернативної зайнятості, розвитку легальної аквакультури, екологічного туризму та компенсаційних механізмів економічні стимули до браконьєрства зберігатимуться.

Збереження дунайського осетра є не лише природоохоронним завданням. Це індикатор стану всієї екосистеми Дунаю, ефективності транскордонного управління та спроможності держав регіону спільно захищати природну спадщину. Якщо браконьєрство не буде суттєво скорочене, відновлення середовищ існування та програми зариблення не забезпечать довгострокового результату.