Український інститут запускає міжнародну концертну серію «Поліфонія Дунаю»

Український інститут у липні 2026 року запускає міжнародний музичний проєкт «Поліфонія Дунаю», присвячений культурній та музичній спадщині Дунайського регіону. Проєкт реалізується під девізом Una aqua, multae voces — «Одна ріка, багато голосів».

«Поліфонія Дунаю» представить музичну спадщину Австрії, Угорщини, Словаччини, Чехії та України, підкреслюючи історичні, стилістичні й концептуальні зв’язки між композиторами та музичними традиціями регіону. Йдеться не лише про концертну програму, а про спробу показати Дунай як спільний культурний простір Центральної та Східної Європи.

Концерти відбудуться на провідних європейських майданчиках, серед яких фестиваль Pohoda у Тренчині, Віфлеємська каплиця у Празі, Зала Брамса Віденської філармонії, Klangraum Graz у Граці, CULTUS Ružinov у Братиславі та Будапештський музичний центр. До участі залучені Львівський академічний симфонічний оркестр INSO, Національний ансамбль солістів «Київська камерата», Олена Місьо, Йоганнес Кребс та інші українські й європейські виконавці.

Перший концертний блок розпочинається 1 липня у Граці камерною програмою за участі української піаністки Олени Місьо та німецького віолончеліста Йоганнеса Кребса. У програмі — твори Франца Шуберта, Бориса Лятошинського та Віктора Косенка. 11 липня на фестивалі Pohoda у Тренчині виступить оркестр INSO-Львів під керівництвом грузинського диригента Ніколоза Рахвелі з програмою «Музика Дунайського регіону».

28–31 липня міжнародні гастролі продовжить ансамбль «Київська камерата» під керівництвом Івана Чередніченка. Концерти відбудуться у Празі, Відні, Братиславі та Будапешті. У програмі поєднають твори українських композиторів — Василя Барвінського, Олександра Козаренка, Олександра Родіна, Золтана Алмаші та Володимира Зубицького — із музикою європейських авторів, пов’язаних із культурним простором Дунаю.

Коментар Інституту Дунайських досліджень

Проєкт «Поліфонія Дунаю» має значення, що виходить за межі суто мистецької події. Він демонструє, що Дунайський регіон є не лише транспортним, економічним чи безпековим простором, а й важливою культурною системою, у межах якої століттями формувалися взаємні впливи, спільні естетичні коди та багаторівнева європейська ідентичність.

Як неодноразово зазначали експерти ІДД, для України участь у такому проєкті є інструментом культурної дипломатії. Українська музика постає не як ізольоване явище, а як органічна частина центральноєвропейського та дунайського культурного контексту. Це особливо важливо в умовах війни, коли міжнародна присутність української культури виконує не лише репрезентативну, а й політичну функцію — утверджує належність України до європейського цивілізаційного простору.

Дунай у цьому сенсі виступає не кордоном, а комунікаційною віссю. Через музику проєкт відновлює діалог між країнами, історіями та культурними традиціями, які часто розглядалися окремо. Саме такий підхід дозволяє бачити Дунайський регіон як простір спільної спадщини, взаємного впізнавання та майбутньої інтеграції.

Для українського Придунав’я цей вимір також є принциповим. Розвиток регіону не може обмежуватися лише портами, логістикою чи прикордонною інфраструктурою. Його довгострокова стратегія має включати культурну політику, гуманітарні зв’язки, освітні обміни та присутність України в ширшому дунайському культурному середовищі.

«Поліфонія Дунаю» нагадує, що регіональна політика починається не лише з економічних коридорів, а й із культурних мостів. Саме вони формують довіру, спільну мову та підстави для тривалої європейської співпраці.