Вертикальний газовий коридор набирає обертів: попит на потужності перевищив очікування

Перші довгострокові аукціони з бронювання пропускної спроможності Вертикального газового коридору засвідчили високий інтерес з боку учасників європейського енергетичного ринку. Отримані результати підтверджують поступове перетворення маршруту з інфраструктурної ініціативи на комерційно затребуваний канал постачання природного газу до країн Південно-Східної та Центральної Європи.

За інформацією грецького оператора газотранспортної системи DESFA, найбільший попит зафіксовано в міжсистемній точці Сідірокастро на кордоні Греції та Болгарії.

На газові роки 2026/2027–2029/2030 учасники ринку забронювали близько 46% доступної експортної потужності. На 2030/2031 газовий рік було зарезервовано приблизно 26%. Загалом на точці Сідірокастро пропонувалося 100 ГВт·год експортної потужності на добу.

Окремі обсяги були заброньовані навіть на газовий рік 2040/2041. Такий часовий горизонт свідчить про довгострокові очікування компаній щодо збереження попиту на транспортування газу з півдня на північ Європи.

Серед активних учасників ринку називають спільне підприємство Atlantic Sea LNG Trade, створене грецькими компаніями Aktor Group і DEPA Commercial, а також енергетичну компанію Metlen. Atlantic Sea LNG Trade розвиває напрям постачання скрапленого природного газу через Грецію до країн Центральної Європи та України.

Вертикальний газовий коридор передбачає транспортування газу від грецьких LNG-терміналів у Ревітуссі та Александруполісі, а також із Південного газового коридору через газотранспортні системи Болгарії, Румунії та Молдови до України, Угорщини й Словаччини.

Проєкт базується на використанні та модернізації наявних міждержавних газопроводів, розвитку реверсних потужностей і запровадженні узгоджених тарифних продуктів між операторами газотранспортних систем.

У березні 2026 року оператори Греції, Болгарії, Румунії, Молдови та України за участю Європейської комісії погодили нову тарифну модель, покликану зробити транспортування газу Вертикальним коридором більш конкурентоспроможним. Передбачається запровадження добових, місячних, квартальних і річних продуктів бронювання потужностей.

До ініціативи вже залучені Греція, Болгарія, Румунія, Угорщина, Словаччина, Україна та Молдова. Паралельно триває підготовка до приєднання Північної Македонії та Сербії через будівництво нових інтерконекторів. Очікується, що це сформує додаткову балканську гілку коридору та посилить взаємопов’язаність газових ринків регіону.

Розширення географії проєкту має не лише інфраструктурне, а й політичне значення. Інтеграція енергетичних систем країн Західних Балкан із ринком ЄС може стати одним із практичних напрямів їхнього поступового включення до спільного європейського енергетичного простору.

Зростання ролі Вертикального газового коридору відбувається на тлі реалізації Європейським Союзом політики поетапної відмови від російських енергоресурсів.

ЄС уже схвалив поступову заборону імпорту російського газу. Відповідно до затвердженого підходу імпорт російського скрапленого природного газу має бути припинений до кінця 2026 року, а трубопровідного газу — восени 2027 року.

За цих умов країнам Південно-Східної та Центральної Європи необхідно забезпечити доступ до альтернативних джерел постачання. Вертикальний коридор дає змогу транспортувати LNG, що надходить до грецьких терміналів, а також газ із Каспійського регіону в напрямку Балкан, Центральної Європи, Молдови та України.

Водночас високий рівень бронювання потужностей не означає автоматичного витіснення російського газу. Комерційна успішність маршруту залежатиме від вартості LNG, рівня транспортних тарифів, доступності термінальних потужностей, модернізації міждержавних з’єднань і стабільності попиту в країнах регіону.

Для України Вертикальний газовий коридор створює додатковий маршрут імпорту газу через Грецію, Болгарію, Румунію та Молдову. Він може використовуватися для оперативного покриття сезонного дефіциту, формування запасів у підземних сховищах та підвищення стійкості енергосистеми в умовах російських атак на газовидобувну й транспортну інфраструктуру.

Коридор також відкриває перспективу використання українських підземних газових сховищ європейськими трейдерами. Завдяки значним обсягам зберігання Україна може відігравати роль регіонального балансувального центру між південними маршрутами надходження LNG і споживачами Центральної Європи.

Для Молдови проєкт має не менш важливе значення. Він розширює можливості отримання газу через румунську та грецьку газотранспортні системи, посилює конкуренцію між постачальниками та знижує залежність від одного маршруту й одного джерела імпорту.

Коментар Інституту Дунайських досліджень

Експерти  Інституту Дунайських досліджень зазначають, що результати перших аукціонів є важливим індикатором ринкової довіри до Вертикального газового коридору.

«Бронювання потужностей на кілька років, а в окремих випадках — на десятиліття вперед, свідчить, що учасники ринку сприймають коридор не як тимчасовий антикризовий механізм, а як потенційно постійний елемент нової енергетичної архітектури Європи.

Для України та Молдови це означає розширення доступу до LNG-терміналів Греції, підвищення гнучкості імпортних операцій та зменшення залежності від традиційних східних маршрутів.

Водночас повноцінне функціонування коридору потребує синхронізації тарифної політики, завершення модернізації інтерконекторів і гарантування достатньої пропускної спроможності на всьому маршруті — від грецьких терміналів до українського кордону”- наголосили в ІДД.

Також, особливе значення матиме поєднання коридору з українськими підземними сховищами газу. Це може перетворити Україну з кінцевого споживача імпортного ресурсу на важливий регіональний центр його зберігання, балансування та подальшого постачання.

На думку директора Інституту Дунайських досліджень Віталія Барвіненка:

«Вертикальний газовий коридор формує нову енергетичну вісь від Егейського моря до України. Його стратегічна цінність полягає не лише в заміщенні російського газу, а у створенні конкурентного, взаємопов’язаного та стійкого ринку, де жодна країна не залежатиме від одного постачальника або одного маршруту».

Високий попит на перших аукціонах засвідчив наявність комерційного інтересу до проєкту. Наступним випробуванням стане здатність країн-учасниць оперативно завершити необхідні інфраструктурні роботи та забезпечити конкурентну вартість транспортування газу на всій протяжності коридору.