Всесвітній день боротьби з опустелюванням і посухою: водна безпека стає одним із ключових викликів для Дунайського регіону

17 червня у світі відзначили Всесвітній день боротьби з опустелюванням і посухою. У 2026 році його міжнародна тема — «Пасовища: визнати, поважати, відновити» — акцентує увагу на значенні природних ландшафтів, сталого землекористування та відновлення деградованих територій.

Для України ця тема має не лише екологічний, а й безпековий, аграрний та регіональний вимір. Посухи, деградація ґрунтів, скорочення водних ресурсів і зростання кліматичних ризиків уже впливають на південні області країни, зокрема на Одещину, Буджак і українське Придунав’я.

Проблема опустелювання не обмежується класичними пустельними регіонами. У сучасному розумінні йдеться про втрату продуктивності земель, погіршення водного балансу, виснаження ґрунтів, зменшення біорізноманіття та зростання вразливості громад до кліматичних коливань.

Особливо чутливими до цих процесів є степові та приморські території півдня України. Тут поєднуються кілька факторів ризику: дефіцит опадів, висока температура, залежність аграрного сектору від зрошення, деградація меліоративної інфраструктури, тиск на водні ресурси та наслідки війни.

У цьому контексті Дунайський регіон набуває особливого значення. Дунай є не лише транспортною артерією та логістичним коридором, а й важливим елементом водної, продовольчої та екологічної безпеки. Стан річкових екосистем, заплав, озер, каналів і зрошувальних систем безпосередньо впливає на стійкість громад, аграрне виробництво та довгостроковий розвиток півдня України.

Коментар Інституту Дунайських досліджень

В Інституті Дунайських досліджень зазначають, що проблема посухи та деградації земель для України вже давно вийшла за межі суто природоохоронної тематики.

«Для півдня України опустелювання і посуха — це не абстрактні глобальні поняття, а практичний виклик для громад, фермерів, водогосподарської інфраструктури та регіональної економіки. В умовах війни ці ризики лише посилюються, оскільки руйнування інфраструктури, обмеженість інвестицій і зміна логістичних маршрутів ускладнюють системне управління водними ресурсами», — зазначають в Інституті.

На думку експертів ІДД, українське Придунав’я має розглядатися як один із ключових регіонів для формування нової політики водної та кліматичної стійкості.

«Дунайський регіон потребує не фрагментарних рішень, а комплексного підходу: відновлення зрошувальної інфраструктури, захисту водно-болотних угідь, модернізації управління водними ресурсами, підтримки сталого сільського господарства та інтеграції українських проєктів до європейських програм кліматичної адаптації», — підкреслюють в Інституті дунайських досліджень.

Окрему увагу в ІДД звертають на необхідність відновлення природних заплав і водно-болотних екосистем, які виконують функцію природних регуляторів водного режиму. Такі території здатні акумулювати воду під час паводків, зменшувати наслідки посух, підтримувати біорізноманіття та стабілізувати локальний клімат.

Водночас, за оцінкою Інституту, питання боротьби з посухою має бути включене до ширшого порядку денного відновлення України.

«Відбудова півдня не може зводитися лише до доріг, портів чи енергетики. Без водної безпеки неможливі ні аграрне виробництво, ні нормальне функціонування громад, ні довгострокова економічна стійкість регіону. Саме тому питання зрошення, управління водними ресурсами та адаптації до кліматичних змін мають стати частиною державної політики відновлення», — наголошують в ІДД.

Інститут дунайських досліджень вважає, що Україна має активніше використовувати потенціал міжнародних екологічних і кліматичних ініціатив, зокрема у межах співпраці з Європейським Союзом, Дунайською стратегією ЄС та профільними конвенціями ООН.

Всесвітній день боротьби з опустелюванням і посухою є нагадуванням про те, що водна безпека, стан земель і кліматична адаптація — це вже не питання віддаленого майбутнього. Для українського півдня, Одещини та Придунав’я це один із визначальних чинників виживання, розвитку та інтеграції до європейського простору.